Отчеты о рыбалке за Март 2022 - ... - 2025 года (война)

[Cooken]

Прокинувся зранку від страшенної болі в голові, склалось враження що хтось по заду шиї барабанить паличками, поміряв тиск, начебто перевтома, і тис на здивування в нормі ... Чи старію, чи занадто мнітєльний ... не можу спати останній час, раніше 1-шої, 2-гої ночі сну немає ...
Думки в голові, як так в сучасному світі "дипломатії", прилітає по містах України, та палає все навкруги, гинуть люди/діти/ руйнуються міста. Боже бережи УКРАЇНУ та наших ЗСУ.
Сьогодні сидів перебирав архів, і помітив як на при кінці квітня/ початок травня, ми гарно "відірвались" по карасю з товаришем Богданом.
По самих снастях вже який сезон - фідерні вудлища брейн/апекс/скаут до 60-ти/90-то, котушки скаут, нитка 0.8 ( Brain Scout 4X) до речі досить міцна. Вийшов такий собі перфекціонізм - СКАУТ!
Все по стандарту, в старті 10+10 годівниць на загодування, в'яжу повідці + гачки, жилка мавер SLR - 0.12, та 0.14, на гачках Brain Ultra Skimmer #14 , та Decoy Maggot #12.
Карась - культова без перебільшення рибка, що по смаковим якостям, по свої хитрощі, і мабуть, сама непередбачувана риба по поведінці, може брати як з кулемета, а можна не піймати жодного, правда знайомо?
Риболовля була дуже динамічна, но водночас специфічно-трудова, їв пучок мотиля це 6/8 личинок, і закривав пінкою так званою.
Були як кабани 600-700 грамів, так і 300-400, дрібного не було від слова зовсім, але основною фішкою в гарному результаті став прикормочний склад, який і приманив та стабільно утримував карася на точці.
Це був інтеркріль, карась-часник, та новинка карась/часник/чебрець, обов'язково борошно криля + в якості так званого ліквіда, олія криля ...
Хтось скаже що і на макуху він іде, та буде мати рацію, інший аля пшоно/горох, та скісні макарони, але сиділи з Богданом поряд, він за весь сет піймав 10 начебто, за мною 26 карасів ...
Видався дуже цікавий день, відзняв відео на свій канал, яке ви зможете переглянути за посиланням в першому коментарі .

Дякуємо Богові та ЗСУ за змогу ... Боже бережи УКРАЇНУ.

З повагою Ю.В. п.с - рибу з'їв)))

[boatman69]

Вчора поєднав риболовлю з шашликами, відмітивши початок відпустки.Звісно був з дружиною, хоча присутність жінок на риболовлі не схвалюю.Треба робити щось одне, та і оці "...комарик укусив, кліщ поліз, перепрофілювання вужа в гадюку....чарівна веселка" мене , чесно кажучи, бісить.Хоча для вас може бути все інакше.....Ловив вже більш довгим вудлищем Apia Grandage Lite 83 до 15 гр., бо воблера на 69 не дуже бажають літати.Дві покльовки гарного жереха, одного взяв, інший зійшов завів приманку в латаття, поки я жувавБули ще покльовки "дитячого садочка", але давав слабину і вони самостійно сходили.

[Tsar]

Бурхливий роман,що розпочався навесні з Десною потроху зійшов нанівець із-за капризів останньої.От перестала вона мене останнім часом радувати.Все їй не так.Тож оглянувши свої запаси тараньки вирішив,що треба щось терміново робити для їх поповнення.Бо так можна взагалі без таранки залишитися.Тож сьогодні проігнорував побачення з Десною і вирішив замість нього навідати свого старого друга.А саме-Діда Дніпра.
Зранку Дід був ну дуже не в гуморі..Все бурчав та жалівся на тяжку долю.Ну і заговорюючи цимі зуби,все намагався утягнути мої 120 грамові кормаки кудись під Ржищів.А потім взагалі почав їх відбирати,підступно підпилюючи шнури і радіючи як мала дитина відстрілам тих самих кормаків і моїм трьохповерховим матюкам.Але коли запас годівниць наблизився до критичного,це неподобство закінчилось і Дніпро потроху почав надавати винагороду за кілометри вимотаних нервів.Хоча а
нерви він ще мені сьогодні таки помотав...То повідець заплутається,то гачок зачепиться,то вітер "горами хвилі підійма",то...Та багато чого ще було.Але незважаючи на це,рибою зі мною Дід Дніпро ділився доволі охоче.Давненько я так лящиків не ловив.Та й інша рибосрань у вигляді синця-кляпса-плоскирки також прокльовувала.Навіть на живця сьогодні намагався ловити.Впіймав двох судачків,яких випустив по малолітству.Один із них нажаль не вижив.Взагалі-то я мав приціл на материх окунів(ловив їх в тих краях саме на живця),але у них були свої плани.Та окуців на юшку таки насмикав у неочікуваному місці.А саме-під самим берегом при ловлі живців.Я їх,так сказатии,на глибині шукаю,а вони туточки,поруч...Хоч і не зовсім "мордаті",але цілком їстівні.Нажаль,одна з риб намертво завела снасть у каміння і окуняча феєрія закінчилася.Тим не менше,сьогодні вдалося виконати програму "три в одному"-наловив і на посмажити,і юшки зварити,і на тараньку щось перепало.Втомився як верюлюд,що пересік пустелю,але мізками відпочив від всього того дурдому,що коїться у світі в цілому і в Україні окремо.Безмежно вдячний ЗСУ за можливість помедитувати над вудликами.Ну і сподіваюся,що як буду живий,то ще не раз поїду і на побачення з Десною,і навідаюсь на вогник до старого друзяки Діда Дніпра.
Фото не робив.

[boatman69]

Сьогодні ввечорі вийшов на пару годин на жереха і кленя, який також став попадатися під плотиною на форелеве колебло.Заробив одну покльовку жереха, який успішно для себе завів в латаття і щоб спасти воблер прийшлося мені знімати штани і лізти у воду, воблер звільнив, жерех звісно збіг.Потім на маленьку колебалку на мілині з ракушняком замість кленя клюнув ....лящ на кіло, ну а уже під час почавшегося дощу на тонучий воблер клюнула щука на 2 кг.Флюр 0.35 в цей раз витримав.До речі не в якості реклами, а в якості поради жерешатникам рекомендую тонучий воблер, закос від Tsurinoya Spearhead Ryuki 70S.Ловить жереха і не тільки, якість виробництва, зокрема покраска краще ніж у японців(здається, що фарбують двукомпонентним автолаком), літає, що куля і на паузе сиплеться як і орігінал.Потім був дебелий окуняра більше півкіла, но він поплив додому, бо чистити його не було ніякого бажання.

[Владимир_84]

Отакий він попла-попер). Все окрім верховодки залишилося жити, верховодка поїхала на тараньку.

[MorozMr]

Давно не писав, хоча й було декілька непоганих рибалок. За період друга половини весни — початок літа, вдалося й судаків озерних половити декілька разів, й з мікрухою побродити. Не дуже вдало, щось в цьому році мені не йде нормально окунь. Або геть спортивного розміру влітає, або ж дуже, ну дуже прошений. Та якось і настрій “хижий” підупав. З другом говорили і згадували, як воно в дитинстві було. Вудка, хробак, раночок, дід тебе везе, а потім — карасі. І хай той карась не “кілушка” чи шось, але ж скільки емоцій в цьому було.
Поговорити поговорили, а всередині думка щільно засіла, що треба карасів ловити. Тим паче й сезон наче їхній. На відміну від минулого року, коли улюблена мною річка Ірпінь роздавала нормально так і в кількості, і в розмірах. В цьому році щось тяжко там. І місця вичищав, і годувати годував, але мовчить та й мовчить. Нє, ну ловив, але дуже, ну дуууууже трудова видавалася ця риболовлся. Звісно, що можна було б поїхати туди, де всі ловлять, але це не мій метод. Не люблю я сидіти один у одного на голові. Не отримую кайф від цього. Не для цього до води з вудкою я ходжу. Прийнято рішення шукати нові місця.
Натопавши не один десяток кілометрів, пробивши стежини в заростях двометрової кропиви, обжалившись і вимазавшись в болото знайшов пару цікавих місцин не невеличкій річці, практично струмку. Однак тут є нюанс, а саме — там все практично наглухо заросло очеретом/рогозом і всілякою іншою фауною. Послухавши пораду місцевих аборигенів, яка звучали приблизно так: шукай хоча б невеликі “кармани” і буде тобі щастя. Обираю дві точки, в руки малу косу, донну косу і нумо вичищати місце.
Якихось хвилин 30-40, пару матюків, профілактичне обажулюванню кропивою і вуаля — на березі місце готове. Ще хвилин на 30 вправ з донною косою і вже є куди кинути.
Даю місцині відпочити пару днів, в рюкзак наживку, пару оснасток і дві “четвірки” вудки. Топаємо до місцину. Відразу перевіряю першу. Але шось тихо там, мабуть не вгадав, а мо “давлєніє”, а може з часом не вгадав. Спіймав одну карасиху, при чому спіймав за бік під луску. Таке навело на думку, що карась все ж стоїть на “точці”, куди я всипав йому пшона з сухарями, але пащека в нього закрита.
Змотуюсь, пакуюсь і мігрую вздовж річки на іншу місцину. Принципова відмінність між ними — кількість очерету навколо. На другій місцині його більше. А зважаючи, що спіймана карасиха була ікряна, роблю висновок, що в очереті carassius carassius зараз тусить більше, а ніж просто на прогоназ з локальними кущиками.
І не дивлячись на штормове попередження, зміну погоди, наче я десь в горах, а не на приірпінні (злива, вітер, сонце, гроза, сонце, шквальний вітер, дощ і так по кругу), вдається спіймати до десятка карасиків на долоню (не поперек, а вздовж. Ну трохи оскомину збив і то добре. Карасів я забрав, хоча й рідко забираю рибу, але було бажання приготувати їх в сметані (було смачно).
Забурився знов в обов’язки та роботу, не було а ні часу, а ні можливості знову ж провідати свої грядки. І дійсно можу сказати, що свої, бо труда на підготовку місця пішло нормально. Але весь цей час не давало мені спокою думка, як би його так трохи поглибити дно в місці лову. І от видався вихідний, який справді вихідний, а не просто день на календарі. Алгоритм дій по збиранню зрозумілий: опариш, хробак, пшениця, коробка з оснастками і всякими розхідниками, пляшка води, стілець і вперед крутити педалі.
Приїхав, на річечці вже сидять колеги, але шось не дуже радісні. Прогризаюсь через зарості, дібрався. Швидко розмотоюсь, два опариша на гачок (один цілком “панчошкою”, а іншого за дихальце щоб рухався). Доки розмотував другу вудку є перше клювання. Поплавець так “тиць-тиць” і поїхав навскоси. Ух, як же мені подобаються оці карасячі клювання. То покладе, то потягне, словом — краса. І перший “долончатий” карасик на березі. Вирішив, що одну вудку загрублю і поставлю пучок хробаків, а інша — під опариша.
Ебісу сьогодні мені усміхається, за пів години в садку плавало вже штук 7 карасиків. Ну на пательну наловив, починаю вже не стільки ловити, скільки перевіряти різні припущення, в тому числі щодо насадки, точки лову, глибин. В такому темпі вже й 15 штук плаває. Відверто дрібного немає, але й не дуже великі. Як на мене, то самого гастрономічного розміру — законна долоня без хвоста.
Не обійшлося й без обривів, бо заносило оснастку в жорсткі очеретяні коріння, але нічо гачків нав’язаних з собою було та й очікувано це. Все ж не в басейні ловлю.
І тут настає певний провал в кльові....сиджу, задивляюся на птахів. Ось вивільга пролетіла, а ось бугайчик показався, а он в небі чапля сіра планує. А що це таке мале й крикливе прилетіло? Ага, це синьошийка верещить і хизується своїм пір’ячком. Помічаю дивні шевеління поплавця. Відразу десь далеко внутрішній голос “а тут же короп є”. Поплавець плавно починає рухатися, потім стрімкий ривок, що аж вудка з підставки злітає. Підсічка, а воно не рухається, вудка в дугу. Не форсую, бо все ж глухий мах та не доволі тонка оснастка. Тримаю в натяжці і потихеньку-потихеньку починаю тягнути, а воно не хоче. Уява малює сазанця такого невеликого, кіл до 2. Але ніт, це виявилася 1,5 кілограмова черепаха. Яка довго не хотіла віддавати гачок, але була звільнена й повернута назад до себе.
Після цього знову все стихло, починаю підгрібати пожитки. Я думаю, що всім це знайомо, коли вже й наловив і пора рухатися, але вудка у воді до останнього залишається. І тут обережне клювання, поплавок під воду, підсічка і знов все стоїть. Ну думаю, що досить вже з мене черепах. Починаю тягнути, а воно веде інакше себе, аніж черепаха, і намагається в очерет піти, то летить в іншу сторону. Тягну далі і тут допускаюся помилки — занадто гострий кут і “тидищ” — це кінчик вудки зламався. Якимось чином ловлю волосінь і витягую найбільший сьогоднішній екземпляр — карась на пів кілограми. А красивий який. Давно такого не ловив. І тепер можу гордо травити рибацькі байки, що ловив тааааких карасів, що аж вудки ламалися.
От якось так я карасів ловив. Мабуть поки паузу візьму від них, хоча, якщо чесно, то снилося мені, що десяток таких спіймав...може віщим виявиться
Як коротке резюме. Ось така рибалка, коли в тебе проста махалка, звичайна глуха оснастка, навколо тебе нікого, тільки птиця літає, миша бігає та черепаха плаває і повна відсутність метушні дійсно дозволяє хоч на хвильку поринути в спогади та отримати щире задоволення.
А карасі, шо карасі — смачні були

[Maloy]

В четвер вирвався нарешті на свої грядки перевірити, чи соміки ще активні. Вони на місця, показали свою присутність виходами під поверхню, один навіть смачно лупонув хвостом. Перше клювання вже по традиції о 8-й, трохи проспав його і не підсік, в результаті швидкий схід, хоча по повідцю видно, що заковтнув він силіконку сантиметрів на 40.

Через 30 хвилин чергове клювання, вже зі злою подачею, й моментальна підсічка. Вода прогрілася і сомік вже дуже активний на виважуванні, а не просто тисне до дна. Невеликий, на 3,8 кг - ідеальний розмір, щоб трохи поласувати. Спрацював ізік 3 дюйми на джигголовці. Шлунок у соміка був повністю забитий дрібними раками.

Дозу ендорфінів з адреналіном отримав, на цьому і завершив рибалку