Так як виїзд був запланований лише на один день від світанку до заходу сонця, то й місце вибрали на досяжній відстані від Києва, мальовниче і що б напевне кожен міг отримати свою порцію адреналіну від потужних атак клеників.
Місцина представляє собою мілководний перекат, з глибинами до півметра, а місцями й того менше – від трави до поверхні сантиметрів двадцять води. Розраховувати на трофейні екземпляри тут не варто, але хижаків дрібного і середнього розмірів тут достатньо.
Виїхала вночі, в три години і о п’ятій вже розчохляли спінінги. Із-за специфіки ловлі і розуміння, що в 10 хв пішого ходу від перекату є приямок, де минулого року не часто влітали приємні кликасті бонуси на мікро джиг, склав 79-ий Impulse - він дозволяє перекрити всю специфіку ловлі у таких умовах. Сашко ж, особливо нічого не вигадуючи, також зупинив вибір на його улюбленій класиці – Finezza 79”. Іван же вирішив ловити на спеціалізовану для течії вудку – Favorite Arena Stream.
Сонечно повільно перевалювалось із-за обрію і вже зпершими промінями сонця я був змушений тягнутися за фотоапаратом. Емоції зашкалювали – Сашко спіймав свого першого кленя на спінінг. Приманкою, яка спровокувала рибину на атаку стала моя саморобна блешня.
Я ж ніяк не міг сконцентруватися на ловлі, так як краса, що простиралась по берегам красивої річки просто не дозволяла сховати фотоапарат у сумку. Стрибаючи по валунам перекату намагався вихопити найсочніші кадри, та перед об’єктивом все частіше стали позувати Іван із Сашком із своїми трофейчиками. Підібравши техніку ловлі і приманки вони вправно діставали із бурхливого потоку сильних червоноперих рибок.
Кадрів ще буде вдосталь, час і мені щось упіймати. Компаньйони ловили на невеличкі блешні і я не став вигадувати велосипед і почав також із них, але чомусь не йшло, тому вирішив переключитися на пластикових друзів. В бій пішов дивний воблер із заглибленням 5-10 см, навіть назву його не знаю)
Повільна проводка апстрімом і за першим же каменем чіткий потужний удар! Є! Невеличкий, але який же він сильний! Купа задоволення. За ним ще один. Фото і у воду.
Все ж таки юність сповнена енергії. Ванька несамовито пересуваючись з однієї точки до іншої, міняючи купу приманок бігав уздовж перекату, в той час я з Санею упорно обробляли сам перекат. І це таки дало свої результати. Йому вдалося спіймати навіть 3 судачки на Чабіка)).
-Дім, ну сфоткай мене, ну сфоткай!
-Блін а ловити я коли буду?
- Ну сфоткай!
- Легко, 5 баксів,- кажу)
Так пролетіли кілька годин, сонце піднялося доволі високо і на берегах почали з’являтися місцеві рибалки. Для мене було здивуванням, що майже ніхто з них не полював на кленя. Всі вони зручно влаштовувались на каменях і поплавочною вудкою азартно ловили уклею, яка, до речі, доволі охотно відкликалась на мініатюрні блешні.
Пригрівати стало зовсім сильно, клень майже перестав реагувати на наші хитрощі і ми вирішили перекусити. Бутер за бутером, поділились емоціями, склали невеличкий план на залишок дня.
Пробували мікрушити судака на приямку, про який я писав вище, та відзивались лишень невеличкі окунці і хлопці вирішили повернутись на перекат, я ж, не здаючись, продовжив системно обстрілювати канавку. Марно. Змістився до ще одного приямку біля завалених дерев. Дно тут кам’янисте і потоки води, огинаючи перешкоди, створюють невеличкі «обратки» - ідеальні місця для стоянки кленя. Для таких умов якнайкраще підійшов Усамі Кабу – не дорогий, якщо відірвати то невелика втрата, а ловить дуже добре.
Дві наступні проводки принесли два клювання «віддай спінінг», але риба не засікалась. Ще кілька проводок і скляний судачок злетів з воблера, так і не опинившись на берегу. Затихло. Що ж не так… Змінюю Кабу на форелевий кренк від Джакала – PaniCra MR. Не встиг зробити й половину проводки, воблер кілька разів «тюкнув» лопаткою по камінню і в руку наче током вдарило! Ух, неймовірно сильна риба, навряд чи можна порівняти навіть з тією ж фореллю!
Красень грамів під 350 віддав дань перед об’єктивом і відправився відходити від шоку додому. Дякую тобі!
Годинник гнав свій марафон не спиняючись і ми вирішили перевірити ще одну місцину, де раніше не були, та окрім півмізинчикового окуня там нічого не було, тому повернулися знову на перекат, що вранці приніс стільки позитиву. Відклав Імпульс, зібрав улюблений Юстас до 3.5гр і все повторювалось знову, аж до подачі води: сильні клювання, жарти друзів, щирі посмішки і…спокій на душі. День видався чудовий!
Найбільшку кількість покльовок приніс Юсамі Кабу у темному кольорі, та жодної риби не так зміг ним дотащити до берегу! Гадаю, що справа у малому розмірі гачка у порівнянні з тілом приманки і невеликим розміром клеників. А найбільшу кількість хвостів було упіймано на мікроколивалки темних кольорів вагами 1.3-2 гр.
Вже за тиждень-два трава тут піднімиться, не даючи змогу ловити. Тому, до зустрічі восени, мальовнича і загадкова р. Рось.
