[pit-makp]

РИБАЛЬСЬКИЙ СОН

Найголовніше в рибальстві — не проспати вранішнього клювання. Тому в суботу звечора, завівши будильника на четверту годину ранку, ви ще й дружині наказуєте:
— Ти ж дивись, розбуди мене вдосвіта. Не проспи, чуєш?
Це на випадок, як будильник, бува, зупиниться. Але й цього вам здається замало. Ще позичаєте в сусідки зозулястого півня і влаштовуєте на ніч його у себе під ліжком. І тоді заспокоюєтесь. Тепер ніби все. Можна лягати спати.
Але заснути перед риболовлею нелегко. Щойно заплющуєте очі — одразу ж поплавець на хвилях танцює. Струснете головою, відженете оте видиво, а за хвилину — знову те саме. Танцює на воді поплавець, ось-ось вона клюне й потягне! Аж тупцюєте на місці від нетерплячки. Поплавець здригається раз, удруге і пірнає під воду. Не інакше щось путнє? З усієї сили обома руками підсікаєте — і... отримуєте під ребра добрячого стусана.
— Я тебе клюну! — каже дружина.— Я тебе потягну! Ти ба: мало, що руками хапається, то воно ще й ногами дригає, мов лошак. Геть спати на долівку. І щоб тихо мені!
Як на долівку, то й на долівку. Аби вже ранок скоріш.
Сновидіння починається з того місця, на якому перебила ваша дружина.
Отже, підсікаєте. Відразу вудлище вигинається дугою. Напнута, як тятива, жилка ріже воду. Правою рукою тримаєте вудлище, лівою обмацуєте навколо себе, шукаючи підсачка. Його немає. Був тільки що — і десь дівся. Рибина вже на поверхні. Короп! Здоро-овий! А підсачка нема!
— Де мій підсачок? — гукаєте.— Хто взяв мого підсачка? Віддайте!..
Прокидаєтесь від яскравого світла, що б'є вам просто у вічі. Над вами стоїть сама богиня правосуддя, тільки розпатлана.
— Ось твій поганий підсачок!— каже дружина.— Ніхто його в тебе не брав. І кидає у вас тим струментом.— А ось твої вудки, може, знадобляться. Ось гачки в коробці! Ще якісь іграшки! На і забирайсь до комори!
Робити нічого. Збираєте свою постіль разом з рибальським причандаллям, півня під руку і чвалаєте з хати.
— Черви забув! — гукає Дружина, і вам навздогін летить бляшанка з черв'яками.
Вже зачиняються двері, чуєте:
— Інші рибалки якось у воду падають, топляться, а цьому малахольному хоч би що...
У коморі ви з півнем якось улаштовуєтеся в кутку. Сон зник остаточно. А тут ще миші навколо шастають, шурхотять на полицях. Де вже заснути?
Ну то пробуєте ловити мишей (кажуть, на мишу щука бере). Але полювати на мишей помацки вам незручно. В темряві натикаєтесь на бодню з салом, набиваєте собі гулю на лобі і заспокоюєтесь.
Крутитесь з боку на бік, може, годину, а може, й дві. Хвилинами забуваєтесь у тривожній дрімоті. Довгенько щось півень не співає! Цікаво, а ці курячі королі, бува, не просипають? Може, розбудити? До речі, де ж це він? Поруч з вами немає. Дивно... Ага, ось він де: під вами! Тепер уже й не співатиме, бо й не дихає. Так можна й проспати. Поспіхом збираєте снасті і поспішаєте до ставка.
Зоряно. Опар над водою. Вмощуєтесь під копичкою сіна, розставляєте вудки. Поплавців ще не видно на чорній воді. В очереті ворушиться досвітній вітерець. Чекаєте клювання. Гарно! І відтак непомітно для себе, тихо-тихо засинаєте. І спите солодко, міцно, без сновидінь, аж до полудня.

Віталій Коваль