Рибалив в минулу п’ятницю, забронювавши цього разу вимостку під «щасливим» номером 13
На озеро прибув близько шостої години ранку, коли вже почало розвиднюватись. Форель почала своє ранкове шоу з «обов’язкової програми», повсякчас вистрибуючи з води. Перші дві покльовки форелі були однаково потужними із миттєвою зміною поверху боротьби з підводного, на – повітряний, але обидві закінчились сходами
Грішити на номер вимостки я не став, а просто ще трошки відпустив фрикційні гальма на Твіні
Звісно, що ефект від такого емоційного старту був набагато дієвішим за будь-яку ранкову каву – сон як рукою зняло
Через деякий час мені все ж таки вдалося зрівняти рахунок, реалізувавши наступні два клювання, хоча характер боротьби під час виважування був не менш шаленим
Трохи пізніше до мене приєднався Гриць, до речі, він дуже точно вирахував час приїзду і прибув на озеро одночасно з рибомобілем
Від споглядання новоприбулих мешканців озера, що рясно сипались у воду, зісковзуючи по спеціальним місткам, наш рибацький азарт тільки наростав. Традиційний після запуску риби сплеск активності приніс нам по п’ять-шість рибин, не рахуючи нереалізованих клювань. Після того, як активність риби стихла, ми вирішили прогулятись озером у пошуках активної риби в інших секторах. Окрім нас на озері перебувало ще троє рибалок, тож можна було вільно пересуватись по всьому периметру.
День видався жарким, але форель періодично проявляла інтерес до приманок, однак більшість таких контактів лишилась без логічного завершення. Та все ж таки нам вдалося записати в актив ще кілька «хвостиків», а форелі в свою чергу – одну з Гришиних блешень
Повернувшись назад на 13-ту, ми продовжили експериментувати з приманками. Гриць мав їхати на роботу і, підібравши правильний воблер, зумів поставити свою «жирну» крапку
Поки він збирав снасті на мою коливалку спокусилася ще одна красуня, від виважування якої я вже вкотре змок
Коли я вирішив посадити її до стаціонарного садка, виявилося, що частина ранкового улову, яку планувалось забрати у вигляді «норми», звідти втекла через діру у сітці
З одного боку втішало, що риба не зазнала травм і залишилась в «тонусі», з іншого – кілька хвостиків були обіцяні домашнім…
Випивши чаю та трохи перекусивши, я, можна сказати, почав усе з початку
Форель традиційно крутила носом а інколи, навіть, дулі у повітрі, випльовуючи на льоту коливалки
Знову пошуки підходів, нечасті і абсолютно різні за характером клювання… N-на коливалка в N-й раз повертається на «базу», і ось, коли до вимостки лишаються кілька останніх метрів, прямо на моїх очах, приманку блискавично атакує рибина, з’явившись абсолютно з нізвідки. Відразу після засікання форель починає з шаленою швидкістю намотувати короткі кола і оскаженіло трусити головою, але через деякий час риба потроху здається і хоч не з першого разу, але таки опиняється в підсаку. Як же я Це люблю
Залишалось вже небагато виділеного часу і, чесно кажучи, можна було б вже закінчувати риболовлю, але азарт ще не повністю вивітрився, тож вирішив спробувати закріпити успіх
Хоча, як показує практика, рибі часто «начхати» на наші наміри «закріпити», «наковбасити», чи, навіть, «впіймати хоч щось»
Та інтрига залишається завжди, і от коли я, почепивши воблер, робив вже «точно останню проводку», недалеко від мене форель виконала фірмове сальто, в думках пролетіло «ну чого ж ти, па…ло, не клюєш!!!»
І па…ло таки клюнуло!
причому так, що я мало не випустив спінінг з рук
Але і це ще не було фіналом цієї риболовлі
Віталік запропонував частково відновити втрачений ранковий улов в «акваріумі», що біля будиночка охорони, для чого видав мені «бувалий» спінінг з урізаним кінцем та рожевою коливалкою
Перша спроба принесла клювання невеличкої форельки, яку я успішно струсив назад у воду. Наступні спроби принесли клювання риби потрібного розміру от тільки рибка після серії жимів зуміла розправитися з жилкою, навіть не показавшись на поверхні води... Ось вам!
Тобто, ось вам і інтрига, і фінал