Новина про «зафорелення» БК застала мене під час відрядження до Львова. Назад до Києва я мав повернутись в четвер ввечері, тож встиг забронювати собі місце на після обіду п’ятниці
Початок і, так би мовити, перші проби пера після тривалої літньої перерви трохи затяглись через те, що, як виявилось, я забув вдома коробочку із застібками
На щастя, застібками вдалося розжитись прямо в місцевому кіоску, і це був явний плюс
Не дивлячись, на не надто оптимістичну інформацію щодо кльову, скоріше за все, через доволі високу температуру води, форель періодично вистрибувала з води, тримаючись подалі від берега (зазначу, що ловив я з 5-ї вимостки).
Ставка на «хто вище (далі) б’є, той краще грає» з відповідним калібром коливалки, спрацювала і через десяток «проб» норієсівська Масукурото принесла таке довгоочікуване клювання: на «дальньому кордоні» форель потужно атакувала приманку
Нажаль, тест на приборкування конопатої здати з першої спроби мені не вдалося – риба зійшла, коли до підсаки лишалось метрів зо п’ять…
Тим часом, приїхав Гриць і ми вирішуємо змінити місце і перебратись у тінь, оскільки вже доведено, що проти сонця падає активність не тільки риби, а й рибалки
Перейшовши на 1-шу вимостку нам вдається заработити ще по кілька клювань, але форель категорично не бажала сідати на гачок. І тут зі мною стається ще один неприємний випадок, який можна назвати кошмарним сном фетішиста
Риючись в одній із коробочок з блешнями у пошуках «ключика», я випускаю коробочку з рук і та падає на вимостку, після чого, більше десятка блешень, яким не знайшлося місця «на паралоні», через що вони тулилися в «комунальному» відділенні, вивалюються як раз через щілину між дошками прямо у воду…
Спочатку мені просто відібрало мову, потім стало зле
але на допомогу прийшов Гриць, а потім і охоронець Віталік
До речі, останньому я лишився винен пиво, через те, що «хеппі енд» в операції по поверненню блешень до коробки настав тільки після отримання правильного магніту, адже дістати коливалочки руками з під вимостки було майже неможливо, залишався хіба що тільки дайвінг
Коротше кажучи, після пережитого стресу, ентузіазм, м’яко кажучи, стих… Але тут сталося справжнє диво і на дамбі з’явився білий рибомобіль, а через деякий час, вантаж рибомобіля потрапив у воду… І тут почалися «веселі старти» (С) Гриша
Активний кльов тривав не довго, але нам цілком вистачило часу записати на свій рахунок більше десятка хвостів «на шпагу»
Хоча, як не дивно, форель проявляла вибірковість навіть в такій, здавалося б, безпрограшній ситуації.
Після «спурту» Гриша зібрав снасті і поїхав у справах, мені ж вдалося взяти ще кілька форелей, після чого я повернувся на 5-ту, де лишився мій рюкзак з бутербродами та чаєм
Там же мене спідкало дежавю, на щастя, не з коробочкою
а з першим клюванням: форель знов зреагувала на повному викиді приманки, але цього разу була вдало доведена до підсаки та відпущена назад, лишивши на згадку свій портрет та жменю чудових емоцій на додачу
В неділю було вирішено «закріпити» успіх, навіть не дивлячись на зовсім неосінній прогноз погоди. Ловили в компанії сімейної пари коропо-форелятників Володі та Альони. Приїхали ще по темному, ранній приїзд частково себе виправдав, адже клювання почались відразу. Форель радувала своїм бійцівським норовом, витискаючи усі соки із снасті і адреналін – із організму
При чому, навіть не обійшлося без трагічних втрат приманок на рибі… Нажаль, кльов дуже швидко закінчився і контакти з рибою стали носити скоріше епізодичний характер. Ближче до полудня ловити стало зовсім нестерпно через спеку, форель також відповідно реагувала, точніше взагалі перестала реагувати на приманки, тож ми почали збиратись додому…
Ось таке у нас вийшло відкриття осіннього сезону ’15