Звітний репортаж про четверий щорічний фестиваль “Київський окунь 2010”
Що ж, без особливих вступів, маю сказати - цього року КО народжувався за допомогою кесаревого розтину, але вийшов, на подив, дуже пристойною дитиною в нашій славній родині. Зараз немає сенсу переводити інформаційний простір на копирсання у багні різноманітних труднощів, тож коротко згадаю основні з них.
Першою – була минулорічна проблема з різноманітними громадськими утвореннями, окремими отетерілими шимпанзе та іншими чинниками, які перманентно труїли інформаційний простір залякуваннями про зрив різного роду змагань, що проходили в нерестовий період. Було таке намагання і на КО-2009, але нацьковані дуболоми Її величності рибінспекции спізнилися, і скуштували облизня. Тож поточного року було вирішено провести змагання у перший день опісля заборони, не від страху перед всім вищезгаданим, а виключно заради забезпечення звичної домашньої атмосфери змагань. І це одразу потягло за собою низку інших проблем.
Другою (внаслідок першої) стало місце. За два тижні до початку КО було остаточно спаплюжено (травою, різноманітним міським лайном і водоростями, не кажучи вже про свімінг $$$$$с) всі потенційні озера-претенденти. Тому на останньому зльоті кооперативу “Синдром” було ухвалено проведення КО-2010 на місці минулорічної слави, тобто озері Сонячне, що біля метро Харківська.
Третьою (внаслідок першої і другої) проблемою стали погодні умови. Спека середини червня радо викурила мешканців харківського масиву на піщані бережки озера, що мало створити виключно складні умови для риболовлі. На щастя, у день змагань позіхнув вітер (коли б я ще завдячував цьому факту), і стало трохи легше, що дозволило вудкарям успішно відловитись.
Потім ще була проблема спонсорської підтримки, яка, в підсумку, вилилася в перевагу, бо виявилось, що якщо піти з шапкою до кола своїх, то шапки явно не вистачить, тож варто захопити ще й торбинку. Призи неочікувано навіть для організаторів вийшли чудовими, а головне – потрібними нашому братові ультральотчику. Тож нагородження перетворилось в імпровізований, мало не різдвяний “беклегем”, і затягнуло мєропріятіє ще на годину.
Самі ж змагання пролетіли для мене швидко і непомітно, бо я “творив арбітраж” аж на лісистому північному бережку, де довелося побігати, як оленю, по кущам і горбам, в яких ховались нечисленні учасники. Доки йшов туди через пляж, згадав чужу фразу: “Бог побачив, що це добре, і назвав цицьками”. В деревах, на жаль, цицьок не спостерігалось, зате вітер радо завівав “в пику”, і я позаздрив наполегливості учасників – сам би давно втік в комфортнішу локацію. А в кінці змагань ще й трапилось ЧП – знайшли дівчину (вдягнену) непритомну. Можливо, вона була й п”яна, але щось мені так не здалось. Добре що Самосвал оперативно викликав “швидку”, а Нікола і Сєрьоня почергували, доки вона приїхала, і простежили, щоб з пацієнткою навели лад. Дякую вам, хлопці!
Про нагородження я вже писав, додам ще про Антона – я особисто дуже радий, що він переміг знову, бо, в принципі, це – дуже заслужено. Знаю переможця вже досить давно, немало рибалили разом, маю сказати що більш захопленої і наполегливої в риболовлі людини – годі шукати. Також дуже приємне враження справили сімейний дует Тарпонів, всі Білоцерковчани, та всі-всі, насправді важко когось виділяти.
З призами нам дуже допомогли Сергій Борисович SBK, Григорій Павлович Хлус (
http://antes.in.ua), Ілько Червоний, Турбаза spinninguy.ru, С.Ю.Пічугін, лицар джедай Скайвокер та магазин “Серебряный ручей” (Срібний струмок). Також причащав нас під час реєстрації ґламурним силіконом товариш Інора Антон
Анле, який також вшанував переможців цінними подарунками і під час нагородження.
Всім меценатам – низький уклін і міцне рукопотискання за добро і старання. Ура!
Особиста подяка суддям, з таким складом я почувався вільно і безпечно, і жодної хвилини не мав сумнівів у коректності суддівства і автентичності фінального результату. І насправді, ще глибша подяка хлопцям і дівчатам за ентузіазм – що не поїхали рибалити у вихідний день, а сумлінно відпахали без жодних претензій, створивши нам чергове свято.
Жодного слова не можу додати про посиденьки опісля змагань, бо довелося терміново їхати у справах. Оскільки відповідальним за них був призначений Циган Павло – чекаємо на звітність від цього колоритного рибалки-тренера ;-)