вирвався на днях понирять на хороші завали з хорошою течією, в цьому році там ще не був але те що хтось там вже плавав не лякало.
видимість хороша, течія така що здавалось ласти вісьміркою зкручувались. провіряючи завальчик наткнувся на невеличкого сомика який висів серед гілля на течії. сплавляючись нижче по течії відчув, що лопасть за щось торкнулася, нирок і прямо в точку, тяжкий річковий пісок осідає відразу за невеличкими гілками, ще пару секунд і проноситься за течією повз мене марена кілограм на п"ять. вже від побаченого розумію, що нирялка вдалась, рідко таке побачиш.
ділянка річки в деяких завалах апсолютно пуста, а в інших і язькі і головні, невеличкі підлящикі. ще одна розлога гілка прямо на руслі і сход стурбованого судачка, вчому справа, невже щось не так роблю?
чую батько гукає:
- там перед тобою хтось ниряє.
ну тоді все ясно, потрібно вилазити чи переїжати.
по-дорозі думаю занирну під торчащі гілки, провірені передімною але можливо якогось язька чи головника візьму. пристроююсь в хвості косячка уклейки і вперед, на першому нирку заходжу в завал і ось воно, як кажуть в народі -хто шукає той знаходить, зачотний хвостик, стараюся без зайвих рухів просунутись вверх проти течії, хвостик оживає, розумію що це останній шанс сьогодні, роблю постріл в догонку, пішла котушка, я за ним. запутався в завалі, а постріл виявився не дуже вдалим, вхід в бік- вихід живіт. підбираю гарпун, наповерхні перезаряджаю, дав Бог запас линя, і наступний постріл в голову. поки розпутав пройшло хвилин 10-15, течія сумашедша, відпочити невдається , сомік поступово угасає.
оттак, думав вже виходити не провіряти провірене кимсь місце, а ні мої гриби ніхто не зріже
.
перед рибалкою батько завжди каже колись рибу я викидав, а ти маленький бігав збирав, а зараз навпаки, буду я збирати, а мама сміється.