|
Добре все ж таки було взяти сьогодні з собою парочку знарядь замість традиційно одного. Цілий ранок непокладаючи рук відмахав в пошуках нахлистової щуки- та щось було не те. Навіть травяного дрібязка не знайти. Вже й сонечко піднялося високо, вітер здійнявся- щуки все немає! Треба кардинально міняти підхід і наступним кроком прочесую джерковою снастью ями і русло за ними, десь таки ж має вона сидіти! Ладно дрібязка немає, та велику ж можна зловити! Та руслова красуня теж не балує своїм візитом. В хід іде вже хвостатенький "Колючий", хоч і не глибоко він боронує щучі лани, але ж завдяки можливості працювати ним у мінімальному темпі не надто вже йому та глибина здалася, якщо між ним і щучим поглядом не більш метрів пяти горизонту по вертикалі- цей малюк зробить свою справу. Так і вийшло, за разом, швиденько джерком вдається прояснити чому щучка не хоче клювати за традиційною схемою. Гарненька щукенція вилітає на помах червоного хвостика мов буйвол на кориді за червоним плащем, та слабенько вчепилася, трішки опору і рибина зникає в глибині як і зявилася, шкода, сьогодні кожна покльовка на вагу золота, а такої щучкі і того! Треба наздоганяти втрачене, поумки швиденько малюю собі уявну лінію на поверхні води вздовж якої випурхнула плямиста розбишака і концентруюсь на роботі вздовж неї. Так і є!!! Вірне було то рішення, ще кілька закидів і вже чергова сестричка-двійняшка з люттю кидається на моє хвостате диво. Ох і довелося ж пововтузитися з її жадібністью, далеко не кожен носар зуміє так заковтнути вашу наживку на донці як вробила мені ця розбишака, навіть промайнули думки просто відчепити джерк в пащі і лишити операцію до прибуття додому, та все ж, після довгого вовтузіння, джерк повернувся до мене готовий знову йти у бій. Черговий захід приносить лише одного шаленого малюка о мабуть і півкіла не натягнув і жадібну атаку такого ж за розмірами братика, ох ця ж ненажерлива малеча, добре що калібр снасті не завжди дозволяє їм зависнути на гачках, менше непотрібної тяганини! На останок, вирішую "докатати" защучену ділянку нахлистом з великим стрімером, раптом комусь там не вподобалось вертіння хвостатого, тож пір'ячком добємо, та ситуація швидко змінилася не на мою користь. Вітер котрий досі так гарно натримував мій човен на потрібному курсі змінився на потужний в протилежний бік, тож замість повільного прочесування простору, я покотився вниз по течії зі швидкістью того "Запорожця" з гори Арарат. То вже мабуть сигнал що на сьогодні годі, рибку знайшов, емоцій від шалених видовищних атак отримав, а метровочок ще пошукаємо!
|