Вдалося на кілька днів втекти від гулу міста до батьківського села на Ставищенщину. В таку пору роботи завжди повно, але ж всю її не переробиш. Тому релаксувати тікали на ставок, що поряд з домом. Старі верби полощуть свої коси у воді, велично плавають лебеді, кумкають жабки, горлиці в кущах гоготять. Сидиш з вудочкою і душа співає.
Мірний карасик та коропчучки не давали нам з батьком заснути. Ловили на червоного і кукурудзу. Юшка, смажена рибка з цибулькою, молода картопелька та помідорчики з зеленню - прямо з городу, свіжий хліб, холодний квас - що ще може жадати душа. А якщо це ще й у батьківському домі - тим паче. НікО (наш бігль) сторожував вудки, рахував улов і від дегустації теж не відмовлявся.
