[Саня ZP,UA]

В7 доброго ранку!
Ось і випала нагода написати в цій темі, бо останнього часу обставини складалися таким чином, що воду в цьому сезоні я бачив лічені рази ...

Отдже, все було десь так ...

Учора ввечорі я твердо вирішив перевірити "підводне царство" на наявність дарів, бо вже був радий і невеличкій рибі, й десятку раків, якомусь цікавому непотрібу, що загубив невдаха - надводно\підводний родич по "несчастью".
Ця думка в мене стійко виробилась тому, що з місяць на передодні я ніяк не міг потрапити під воду. То штормовий вітер, то комради позахворювали, то самопочуття підводило, але бульш за все виматувала виснажлива праця в дві зміни (вдень будівництво, вночі основна робота і так по колу усе літо та осінь).
Тому, твердо вирішив "закрити сезон" в четвер, бо тоді п"ятниця теж входить до складу вихідних _)))
В черговий раз кум відмовив мені в кум-панії, бо в нього шмарклі. Але мене це не зупинило. Перепровірив снарягу, бо пірнав вже давненько, стара сімка додавала занепокоєння моїй прокладці сала, бо хто його зна, яка зараз пінтура води ... Отже традиційно, узяв з собою старшого сина (справжнього автоохоронця), та поїхав на Дніпро.
Нічого не наговорювало на халепу, тільки щмарклі кума, які додавали негативу до загальної картини _)))
Вітра майже не було, небо чисте, місяця нема, вода спокійна та з берега наче прозора, але додали рівень води (я вже подумав, що попав на початок "обратки"). Перші пару занурювань показали начеб то непоганий робітничій прозрак, десь метра півтора, але подальша розвідка показала дійсну картину.
Скажена течія підняла муть на всій акваторії окрім заток, прозрак став метра 0,4, не більше. Коли доходив до дна, здавалось, шо я іду на лісапеді до низу обличчем, і що буде попереду, я не знаю _)))
Але акваторія була більш-меньш знайома, тактику вибрав, зачекати за каменями чи потерти пузом траву/камиш, доки не скинуть течію.
За каменями натрапив на стайку амура, який теж вирішив перечекати течію, але він увесь був, як то кажуть, "на хвості", та не підпускав, тому, в тому прозраку, було чутно тільки сходи та короткочасні образи срібних торпед, що не давали змоги навіть встигнути поворухнутися _(((.
Час минав, а умови тільки погіршувались, та й плющена восьмами роками "семерочка" якось подляче посміювалась над моїм салом, аж так, що гульфик прийшлося діставати разів з десять, бо пінтура була 13 градусів а на поясі вже тільки 4 кг _))).
Отже вирішено було вертатись на свій берег, бо вже добре почав в траві підмерзати, риби все одно там не було, та й сина може почати хвилюватися, коли я не повертаюсь в обумовлений час.
Піднявся під берегом уверх по течії, щоб змило мене десь у те місце, з якого я стартував на тому березі. Вигрібати почав одразу по діагоналі, бо гребля дмула ще сильніше ніж коли заходив. На дні картина не змінилася, лишався все той же "лісапед" але десь на двойко швидкостей більше _)))
Чергові спроби знайти улюблені місця нічим не закінчілись окрім виснаженя, муть, течія та затримка у 0,25 сек. не давали ніяких шансів на успіх. Тож було обрано тактику діагонального перетину ріки з вибірковими пронурюваннями для "малювання" загальної картини того неподобства, що відбувалося. І як тут не згадати про кума шмарклі, яки мені ще удень почали натякувати що треба лежати під ковдрою та конопати Райберт _)))))
На чеговому занурюванні я подумав, ну не може бути так, що сезон я закрию з поганими відчуттями, і раптом, під водою, десь попереду себе бачу щось схоже на спину гарного соміка. Думки полетіли в голови, навіть на мить забув про рушницю та почав любоватися істотою. Але урок з амурами нагадав мені, що це полювання можна погіршити ще більше, якщо того троХфея я не візьму.
Так як прозрак був поганим, вибрав тверду місцину у тому тілі, та засадив гарпуна по самі"помідори". Жах всилився в мене, коли я подумав про катуху, яку воно почне зараз розмотувати, одразу згадав два випадки (1 про товстолоба на 50 у колишньому ДНІПРОпертровьку, 2 за про*об рушниці в Запоріжжі з вимкненим ліхтарем). На мій подив, катуха навіть не дзьобнула ... Спочатку я подумав, що відірвав гарпун, як на минулому полюванні, посмикав, щось є ... Швидко почав "зматувати вудило", тобто, підтягувати линь, щоб подивитися на ту морду, шо я знайшов на дні. То виявився товстолоб, яких я беру вкрай рідко, та ще й рекордних для мене розмірів, від чого я трохо піддав адреналіну (але не того, про який ви подумали _))), а справжнього, надаючого сил та натхнення). Перевернув його до гори пузом, та швидко почав шнуровати на кукан доки той не оклигався та не почав самбу. Коли все "запуковав", став витягувати стрілу. Виявилось, що я влупив в нього дуже гарно, в саму башту, у самий мозок тієї танкетки, що і відключило здоров"яка.
Вперся колінами в рибу, та силою потягнув за гарпуна, так його ледве витяг. Вважаю, що той розмір дав змогу підійти мені поближче, бо він мене не боявся а може й сприйняв за свого (ну малолі, он Герман володіє ружлом, котре спіймали разом з товстолобом, може й ліхтар там працював деякій час -))).
Не буду розповідати, як ми з ним вигрібали, як хапанула судома, які були очі в сина а потім в жінки, коли я приїхав додому, бо й так вже забагато наконопав, але роблю це не часто, та й привід гарний, бо товстий виявився на 20 кіл без одного !!!!