[Lavr]

Осіння прохолода вже сповна нагадує про себе зранку, важко кудись вибиратися коли надворі так темно і холодно, та все ж, мусиш себе пересилити. І все заради лише отих митей насолоди які приносять потужні удари "літаючих" щук. Десна, ще не пробудившися від сплячки зустрічає молочно-білою ковдрою, що вкутала її так, за метрів десять не розгледиш куди пливеш по її потокам, чи то в чиїсь донки-фідера, чи в гатку. Та настрій це не псує, пам'ятаю, як не так давно відловився в таку погоду. Тим більше, що є ще деяка робота на сьогодняшній ранок, дочекався я нарешті таки свого нового тонучого шнура, дуже вже кортить його в ділі побачити. Та почав з класики, перевірений вже часом Outbond, з легкістью посилає мухи в намічені точки і все відразу натякає- день буде сповнений вражень і емоцій. Лише початок, а вже перший щупак щосили лупить мій фіолетовий стрімерок так, що ген де й видно його в пащі. Кліка хвилин і компанію йому в бонусі складає ще парочка дещо менших рибинок. Щупаки вилітають з трави за фантастичним, до цьої миті небаченим їми створінням і агресивно хапають лохмате диво. "От зараз буде діло!!!"- подумалося. Подумалося, та й швиденько думки приспустилися як стара шина в авто. Довгенько мовчать зубасті, не видають своїх засідок, вже й сонечко виглядає з за густих деснянських верб, Десна скидає ковдру, щука мовчить. Саме час подумалось вдатися до експериментів зі шнуром! Швиденько проводжу заміну, перші спроби обнадіюють і в одночас трішки пригнічують. Дійсно, працювати зі швидкотонучим шнуром- то нелегке діло, але кілька пробних розігрувань і хоча до рішучого викиду важкої голови "Аутбонда" ще далеко, та все ж помічаю- нова іграшка мало- потроху піддається мені! Зате які тепер горизонти відкриваються, переді мною!!! Мухи швидко зникають в глибині так, що ген побачиш де вони там зараз знаходяться!!! І лише різкий свист шнура в кільцях підказує- муха в правильному місці!!! Вже не травяні щупаки а руслові починають приносити море емоцій своїми рішучими спробами вирвати шнура з пальців. Тепер мені легко підкорити і глибини. Але ж розмір- хоч і не все дрібязок, та і не те до чого я прагну. Сонечко вже починає по осінньому лагідно підігрівати, день на Десні входить в свої права. Час збиратися додому, чудова емоційна рибалка, останній закид, аби вкласти по людськи шнур на катушку. Муха десь в глибині, поволі повільно вибираюсь. Шнур вже розпрямило по течії так, що приманка викотила в поле зору поряд з якимось корчем. Не звертаючи уваги на це дійство продовжую поволі вибирати неквапливо метри шнура. Та що ж то коїться!!! Муха вже за метрів пять від човна, а та корчомака як була поряд так і залишається, неначе приросла до мого стрімера!!! Якби то не забув в машині поляри свої, то відразу б все помітив а так- довелося пильно доглядатись в водяну бездну, аби второпати, що тей пень підводний- не що інше як гарнюча метрова щукенція, котра певно, небачивши ще на своєму віку таких дивних створінь (так, нахлист у нас не часте явище, а на Деснянських просторах- і того ще менше), прилаштувалась немов товарний вагон до потяга слідує своїми граційними повільними але такими впевненими рухами за приманкою!!! Вона господиня цих вод, їй ніщо вже не загрожує, тож і рухи її таки плавні і водночас рішучі. Думка лише одна: "Мало лишається простору!!! Давай!!! Зараз!!!! БИЙЙЙЙЙЙ!!!!". Та хижачка немов читає мої думки, відчуває що на іншому кінці за цим дивним лохматим створінням криється небезпечний хижак!!! Єдиний кого їй зараз варто боятися!!! Ось і все, в мене не лишається ані метру простору для маневрування, а вона, клята, немов зрозумівши в чому річ не тільки не рішається на атаку, та ще ж і гаденя таке на останок вирішує полоскотати дужче мої нерви!!! Вона не поспішає втекти від човна, ми дивимось в очі одне одному, я зповна можу оцінити всю її красу, силу і граціозність на відстані витянутої руки. Таких в своєму житті я тільки на джеркбейти брав, вона прекрасна в сонячних променях що грають по її величезному тілу. Я розумію що мої справи не дуже хороші (знаю таке з джеркового досвіду), та в останніх потугах, з тремтячими від напруги колінами починаю витворяти в воді мухою хоч щось. Щукенція лише повторює в воді рухи приманки, опускаю її на дно- вона за нею, різко вириваю, ген спрацює інстинкт убивці у щуки- ніііі!!! Вона просто грається зі мною, так триває хвилин дві, доки їй все ж не набридає бавитися зі мною. Хижачка востаннє під човном підіймається на поверхню щоб сказати мені на своїй мовчазній рибячій мові: "Я не дозволю аби твоя нова мрія збулася так легко та швидко!", потужно здійнявши бурун могутнім хвостом зникає в глибині! Коліна ще тримтять а мрія відкладається щонайменше- до наступного разу!