[Loochnik]

Знайшов старенький звіт за 2005 рік, може комусь буде цікаво почитати)))

Над Землею, сповнюючи повітря запаморочливим духом, гуділа шалена весна. Був місяць Набухлої Бруньки. Місяць, коли дерева розкривають свої маленькі панцирі, щоб на якусь мить глянути на світ очима квітів. Місяць, коли тоненька трава протикає торішнє листя, щоб вкрити землю зеленим мереживом. І, звичайно, місяць пташиного співу, бо то вже їхня пора. Тисячами вони прилетіли спраглі від кохання і пораються, готуючись до гніздування. Ошалілі від пристрасті самці сповнюють повітря вишуканими трелями, і, бодай би, все пір’я віддали, щоб цей час ніколи не кінчався. Кожного року з приходом цього дивовижного періоду увесь мій організм переймає від природи оте життєстверджувальне послання і входить в якийсь особливий стан.
Десь на порудівшому торішньому очереті висить пасмами щуча ікра, вишні готуються вирядитися в своє білосніжне вбрання і віддатися безрозсудно і безвідмовно у володіння копошливих бджіл, а я прямую на беріг Росі, несучи в серці надію на рибацьку вдачу. Відоме кожному рибалці нестримне бажання відкрити новий сезон доповнюється радістю від покупки першого карбонового спінінга. Не терпиться випробувати його в ділі. Викотившись на прибережний луг зістрибую з лі сапета і потрапляю у напоєне весняними ароматами різнотравне царство. Повноводна зараз Рось протікає з відчутною течією, здіймаючись бурунами над підводним камінням перекату.
Збираю новий спінінг впевненим і вивіреним рухом, так як не раз вже доводилось це робити, повернувшись зимовим вечором з корчми, коли вже всі спали))) Першим ділом вирішую перевірити настрій головня. Прив’язую Storm SubWart кислотного кольору. Тим часом підтягується знайомий рибацюга. Перший закид, шторм виконує «політ кормака» і грузно плюхається на середині річки. Схвильовано роблю рівномірну проводку, яку припиняє різкий удар головня. Підводжу рибу до берега, та сріблястою блискавкою розсікає поверхню води і через мить опиняється у свіжій траві. Вони гарно пасують одне одному, радуючи рибацьке око.
«Ти сматрі!» - дивується знайомий, поспішно прив’язуючи вобл ер.
«Зараз піде)))» - самовдоволено думаю я.
Та наступні кілька годин лову проходять безрезультатно. Ставлю снасть до дерева і, присівши на траву, поринаю у безтурботне споглядання. Люблю я ці рідкісні моменти перебування у лоні природи, безкінечно спостерігаючи нерукотворний світ і дивуючись безмежній фантазії, сповненій глибоким змістом.
Легкий вітерець бережно хитає обвішаний дрібним жовтуватим суцвіттям ошатний клен, що схилився на протилежному березі. З характерною позивкою проноситься над рікою зимородок. Я вичікую, відчуття загострюються, свідомість заповнюється передчуттям. Звуки помалу знижують свою інтенсивність, стомлене Сонце розігрує прощальну симфонію кольорів. На воді прослідковується пожвавлення, чути перші глухі удари. Кажись пора!
Не змовляючись перелаштовуємо снасті на судака. Я ставлю свій улюблений п’ятисантиметровий Relax Kopyto салатового кольору на п’ятиграмовій джиг-голівці, сусід обирає вдвічі більший і важчий. Стаємо на номери і починаємо обстріл позицій. Закидаю приманку під протилежний беріг, де проходить русло. Роблю кілька сходинок і різким ривком підіймаю віброхвіст на поверхню, щоб провести його над підводним камінням. Готовність до підсічки взведеною пружиною сидить у руці, скаламучена гормонами кров товчеться у скронях. І ось він, довгоочікуваний тичок по приманці, fish on! Підсвічена низькими променями Сонця жилка зигзагами розсікає поверхню перекату, і я приймаю першого добутого в цьому сезоні судака. Він такий хижий і розхристаний, що від азарту із жабрів ледь не йде пар, і буде моторошно тому, хто зазирне в його вирячені очі. Він зараз хазяйнує на перекаті, нечутно просуваючись темними закутками дна та наводячи жах на риб’ячу молодь. І чим густіша насувається темрява, викреслюючи чорним контуром лінію дерев на темно-синьому небі, тим повно владніше і нахабніше почуває себе судак. Майже кожна проводка закінчується покльовкою. Не часто в наших краях щастить рибалці потрапити на такий кльов. До настання темряви встигаю вивести ще трьох судаків і зупиняюся. Даю половити сусідам, в яких справи йдуть гірше.
Глибоке небо засіялось тисячами яскравих зірок, природа, завмерши, взяла відпочинок перед наступним днем. Їй багато треба встигнути в цю запаморочливо стрімку і прекрасну пору.

Так вже влаштований мій організм, що йому завжди мало, як кажуть у народі: «Як мед, то й ложкою!» Тому, як справжній любитель риболовлі, наступного дня я ухилився від важливої справи і, не надто переймаючись за наслідки, осідлав свого залізного коня, обов’язково прихопивши із собою спінінг. Будучи завжди більш підпорядкованим споконвічним ритмам природи, аніж соціальним умовностям, я мчав на побачення з первозданною красою, туди, де міг відчути себе вільною людиною і хазяїном власного життя.
Річка, підживлена нічним дощем, підняла води і з новою силою закрутила буруни над камінцями. За вчорашньою традицією прив’язую Storm. Роблю проводку. Серце, сповнене надією, насторожено чекає, готове в будь-яку мить розпукатись у відчаї чи здійнятись на хвилі радості. На третій проводці відчуваю сильну покльовку і після нетривалої боротьби виводжу чотирьохсотграмового головня на беріг. Сильне сріблясте тіло приминає молоду зелень, анальний плавець піонерським галстуком виблискує в променях світла. Яскравіше засяяло Сонце, дзвінкіше залунало пташине різноголосся, з новим запалом продовжую риболовлю. Через хвилин десять наступний головень винагороджує мене покльвкою і остаточно переконує, що сьогодні я зробив правильний вибір.
Непомітно спливає час на природі. Настає пора активності судака. Ще дві прекрасні рибини подарувала мені річка цього дня. Причому сьогодні при піднятий рівень води витиснув глибинного розбійника ближче до берега.
Блідолиций Місяць химерно освічував гранітні виступи берега, а над Землею гуділа шалена весна, така ніжна, і така несамовита.