Мальовнича й загадкова річка Рось. Абсолютно непередбачувана дівчина з характером, що таки погодилась нас прийняти на свій берег погостювати на декілька яскравих днів. Днів, які пролетіли так швидко, що досі й не віриться. Одна коротка незабутня мить.
Майже професійний гід
з риболовного туризму на р. Рось, а по сумісництву – просто хороша людина і колега по захопленню Олександр перекрутив усі плани, що так довго виношували ми з дружиною. Ну, вміє він вмовляти.
Місця досі нам невідомі і тому потребували набору снастей, які б дозволили відчувати себе впевнено у будь-яких умовах. Я спинив свій вибір на класиці жанру Graphiteleader Finezza 792l-t, яка перекриває абсолютно весь діапазон спінінгових приманок, за винятком твічевих воблерків і, у випадку ловлі більш серйозної риби – Graphiteleader Tiro Nuovo 762m. Вікторія ж не стала експериментувати та захопила із собою свою першу і одну із улюблених Azura Safina 7’7 та новенький Favorite Synapse 742m.
Сказати, що Рось зустріла нас у найкращих традиціях української хазяйки – не сказати нічого: класна погода, неймовірної краси природа і, здавалося, навіть повітря було наскрізь пронизане гостинністю.
Відмовившись від пропозицій будь-якого перекусу і «по пиисят», нетерпеливо зібрали снасті і чкурнули вздовж річки шукати кленя, попередньо таки вислухавши інформацію від Сашка.
-От там,-каже-перекати, клень от-такииииий клює, от там – судачари кликасті! Ну, клень так клень…
Ні, ми не шукали !!!от-такииих!!! кленів, ми шукали відпочинку. І ці малі, агресивні обжори дали нам його..по своєму але дали. Вперше побачив як ловлять головеня на «перетяжку». Круто звісно, клює. Та хіба ж це може порівнятися з потужним ударом при ловлі на штучні приманки? Питання риторичне… Так і дочекалися сутінків на перекаті…Кайф!
Четверта ранку…прохолодно. По чарці кави і вперед… Тут же ще судачарррииии живуть. Ну…так кажуть
Manns…як багато в цьому слові… Ось що прийшлось до вподоби місцевому кликастому. Це звісно не ті монстри про яких тут ходять легенди серед місцевих, а меншенькі, грамів по 300, але ж які злі! Ух. Після останнього зіпсованого твістера йдемо знову на перекат. Там все без змін. Не помітили як на годиннику опинилися цифри 18.00…Ну от скажіть, куди воно спішить, те «врем’я»…
Поміж вилазок за хижаками не забували й про смаколики - шашличку наїлися на рік вперед. А хтось навіть і білу встигав ловити..І як вони це роблять?
Невже завтра вже додому? Не хочеться. Потрібно…
Р.Рось вміє приймати гостей. По справжньому. Але й проводжати вміє…також по справжньому, та ще й так, що обертаючись назад, мимоволі прошепочеш:-«Я обов’язково до тебе повернусь»…
