середа, друге травня, бетоноване узбережжя Дніпра в Києві, нижче мосту Метро. часопис риболовлі - 17:00-19:00.
жагуча прохолода початку травня примусила у вівторок здебільшого спостерігати за кружляючим сніжком і кутатися у напівзимові лахи, щоб не змерзнути. але вже наступного дня я не витримав, і почухрав на набку, щоб подратувати київських окунів та іншу наволоч рибного походження принадами штучного походження.
аж ось я на місці. дратувати смугастих розбишак я вирішив з різноманітних гумових причандалів абсолютно некондиційних розмірів. здебільшого це буди твістери relax завдовжки 1.5 см, на голівці-тягарці вагою 1 грамм. окуням гума, м'яко кажучи, того дня була не до вподоби: за час ловіння я не побачив жодного виходу на ці приманки.
пізніше був використаний бойовий у всіх розуміннях mepps aglia longue 1: така собі кльова цяцька з жовтуватого сплаву, ще й з голограмкою. саме на неї в понеділок були виловлені мої окуні (про них згадував вельмишановний Гриша). але на мілководді біля мосту Метро риба ще, певно, надто млява для таких рухливих та галасливих обертальних принад.
тому я вирішив обрати полігоном для інших приманок місцину з трохи більшими глибинами. там в бій були кинуті мікровоблери. твічінг за допомогою salmo minnow 5, та damiki pirami 40 не виправдав жаданих очікувань. зате чудово відпрацював salmo hornet 2. Спочатку, з-під укриття, цей воблер майже до самих моїх ніг супроводжував некондиційний окунь, який таки клюнув вже коли воблер вирував по поверхні, і був урочисто нагороджений вільним життям з розірваною губою.
хвилин за 10, ще одне смугасте падло, вже більш прийнятних розмірів було покаране в схожій ситуації. ця рибка також була успішно амністована, попередньо потішивши маленьку дитину, що гуляла разом з батьками на дніпровськім узбережжі.
на рахунок окунів - це ніби все, було ще кілька намагань вкусити воблера, але на клювання це не схоже. окунь поводив себе дуже мляво, всі атаки відбувались в мене на очах, і були "загальмовані". працювало найповільніше рівномірне ведіння принади, який там твічінг, а жаль...
ще одне цікаве дослідження - протягом ловіння кілька разів випробовував обертальні блешні від Ігора Маньяка. біла риба поки що тільки виходить за ними, не резикуючи клювати. але в кінці риболовлі я, напевне, таки перевершив власний рекорд - упіймав малька язя, вагою грамів 8. на жаль, відпустити його живим не вдалося - він так і не "завівся", але його в ту ж хвилину вхопила чайка, так що свою роль в харчовій ланці ця рибка відіграла на всі 100.
ну ось, власне і все.
вибачайте - дуже ліньки було клацати фотоапаратом, та й особливо нема чого було знімати.
всім файних робочих днів!
