[Trolik]

Кожен звіт про змагання починаю з подяк. І цей не буде виключенням.
По-перше, дякую Пузію Георгію Олександровичу та компанії «Три Кита», котрі вже не перший рік утримують у відмінному стані водойму в с.Пустовіти, постійно додають туди рибу трофейного розміру і організували порядну охорону цього рибальського Ельдорадо. По-друге, подяка всім, хто прийняв участь в організації змагань – це і судді, і володарі водойми, і спонсори і прекрасні куховарки, котрі накормили два рази смачним обідом з юшкою. По-третє, дякую своєму напарнику Миколі Пясецькому (aka Nycolas) за впертість в досягненні результату. Його стабільність – 50% успіху команди. Ще одна подяка Віктору Цетковському (aka Webmaster, aka Vic) за надані для команди рації – вони дуже допомогли, особливо у перший день. Особисто хотів би ще раз подякувати судді зони А Юрію з Могилів-Подольського за те що постійно мене підбадьорював.

А тепер пару слів про те, як це відбулось. Про запланований на середину травня Кубок Києва з фідерної ловлі ми з Миколою знали ще на початку січня і вирішили готуватись. В минулому році команда ККДР у складі Зирянов/Дубина на відкритому чемпіонаті Києва на тій же ж водоймі зайняла почесне 5-те місце з 15-ти команд. І ЧКФ-2008 теж запланований у с.Пустовіти – мотивацій прийняти участь в змаганнях вистачало, тому як тільки була відкрита реєстрація, ми подали заявку. На ЧКФ-2007 були присутні 3 команди з Києва, в цей раз ми чекали серйозного розширення представництва киян. Уже зареєструвались команди «Юна-Карп» та «Ріно», наша ККДР, команда «Кльово». ГРУ декларувала, що заявить чотири команди. В останній момент заявка надійшла від команди «Рибалка». З 19 команд «наших» мало бути 9 – непогано!! Але не так сталось, як гадалось... ГРУ не дала жодної команди... Мабуть позаплановий виїзд у Великі Прицьки важливіший від Відкритого Кубку Києва з фідеру. Врешті Київ представляли 5,5 команд (один з киян склав компанію сумчанину Молодцову). Негусто, як для столиці. Маємо райдужну перспективу проведення Кубку Києва-2009 деінде, приміром на Касперівському водосховищі чи на Бурштині. Так було б зручніше франківцям, адже їх було 9 (дев’ять!!!) команд. Навіщо ж їм так далеко їздити..
Тренування на водоймі були дозволені до 8-го травня, тому вже 3-го числа, відразу після фінішу Кубка Києва з ловлі коропа я був на водоймі. 4-го рано вранці до мене приєднався Микола. Деякі світлини з того тренування можна побачити тут http://fishing.kiev.ua/vb3/showpost....1&postcount=46 . Все було просто супер – гарна, потужна риба, робота команди, техніка, прикормка... Саме це і насторожувало. Не знаю у кого як, але у мене виступ на змаганнях тим гірший, чим краще було тренування. Не зважаючи на всі забобони сіли та проаналізували результати. Вийшло дуже чітко: робота прикормки нормальна, тактика прикормлювання – не кормити взагалі, тільки те що на годівничці. Зі снастями теж визначились. Основа – шнур, крім того я вирішив попробувати працювати з боковим квівертипом. Монтаж – in-line method flat, далі раберс. Вище годівнички на віддалі 3-5 см – свинцевий стопорок. Поводок – Суфікс-камуфляж, плетений, 15 та 20 лб. Гаки – Гарднер Талон Тіп №№8 та 10. Насадка – опариш, кукурудза, комбінації. Опариш діпувався СБС М1 та СБС Малай спайс. Прикормка – кукурудза, діпована М1, Фішка коропова, вівсяні пластівці, комбікорм для риб. Взагалі-то я люблю 3-х компонентні прикормки, але на змаганнях... Хай вже буде 4-ри компоненти.
Другий раз на тернування вже не поїхали – 9-го був Кубок Карась-2008, готувались і до нього.
У переддень змагань у мене все не складалось. Постійні проблеми на роботі, треба хоч поскладатись а я о 21-й ще на роботі. Приїхав додому – а там математика у дочки і цікавість у сина. «Татусько, а чому цей гачок так називається?» Якщо татусько не відзивається – теж питання зразу адресується мамусьці, потім гачку... Врешті-решт зв'язав 2 поводки, про котрі просив Микола та пішов спати о першій ночі. 4-30 підйом і за Миколою. Разом забігли до Дужевеликої кишені по хавчик. Забрали о 7-15 Якова Андрійовича на Корчуватому і ось уже мій «пепелац» пожадливо глитає перші кілометри Новообухівської дороги. На водоймі прибули о 8-45, зареєструвались та кинулись ставити намет – починався дощ. Дощ, як і годиться, скінчився, як тільки ми намет напнули. Почався вітер. На жеребкуванні нам довго пояснювали нумерацію секторів. Я, особисто, нічого не зрозумів, але ніхто і не загубився. Зона А традиційно в правому від охорони крилі водойми та 5 секторів на протилежному березі. Зона Б – ліве крило. На жеребкуванні капітан команди тягне собі А, мені Б. У Миколи сектор 14-й, у мене 32-й. Я у нього просив 32-й – то він так і зробив. Пізніше я зрозумів, що помилився у підрахунках і просити треба було 34-й, але там уже сидів Ігор Мацюк... З правого від Миколи боку в секторі 13 теж сидів Мацюк, але Руслан. «Нас оточили» - подумав я та поволік з Миколиною допомогою шмотки до себе у сектор. Вимостка, край очерету, зліва очерет виходить далеко вперед і я не бачу сектор 33, з правого боку вид на сектор 31 нормальний. Орієнтирів вистачає. Швидко домовляємось з сусідами про границі секторів та про крупну рибу. За правилами, якщо крупна риба перетне границі сектора та торкнеться (а не приведи Боже, ще й заплутає) чужої жилки, то хазяїн сектора може вимагати дискваліфікації цієї риби. Але по домовленості між спортсменами-сусідами, за принципом Fair Play ніхто претензій не висловлює. На ЧКФ-2007 Михайло Цвєтков більше години таскав 10-тку коропа і не тільки у своєму секторі, але риба була зарахована. Всі ж розуміють, що риба потужна і подолати їй 10 метрів по фронту до межі сектора проблеми не складає.
Але повернемось до змагань... Маючи трохи досвіду ловлі з вимостки, все зайве виніс на берег, швидко приготував прикормку та спорядив вудлища. Дванадцята нуль-нуль. Стартували... Десь за пів години відкриваюсь карасиком. Потім знову тиша... Микола мовчить... Напруга зростає... Нарешті! Беру коропа 1,820. Потім, практично за 15 хвилин ще одного, вже 4,700. І знову тиша. Поки у мене затихло – відізвався Микола. Він бере коропа грам на 900 та амура на 3,300. Дуже непогано. До фінішу у мене ще 2 карасі і краснопірка. Але в той час, поки я карася ловив, сусід Б31 (Левицький Олег) тягне 6,700 за 15 хвилин до фінішу, а сусід Б33 (Гурський Олег) перед самим пострілом засікає коропа. Після зважування цього монстра, маємо претендента на саму крупну рибу змагань – 8,540!!! Забігаючи наперед скажу, що цю вагу так ніхто і не перевищив... Хоча дехто і намагався...
Результати першого дня були готові якраз перед смачною вечерею. Підсумок дня виглядав так. Я в зоні 5-й, Микола 10-й, командою ідемо на 6-7 місці (більш точні підрахунки з урахуванням ваги улову не робили в перший день). Далі – звична атмосфера, котра настає у перерві між турами змагань. Дружнє спілкування, обмін думками та висновками. Не обійшлося без краплі алкоголю – в кінці важкого дня можна і дозволити собі попсят конячних виробів чи хто що любить. Ми з Миколою посідали коло намета та традиційно випалили по пів-короні під Бучач Адбанк. Микола виглядав стомленим та похмурим, але врешті-решт обстановка, сигара та дружня атмосфера трохи поправили йому настрій. «Завтра порвемо всіх» - о, це вже настрій на бій!!! До того ж отримали інструкцію від Голови ККДР – «лізьте у трійку!!!». З 6-7 крокнути у трійку – завдання скоріше заманливе, чим здійснене. Тим більше, що попереду дуже серйозні команди та й позаду вистачає сильних суперників. Тут дай Боже не випустити завойоване... Але наказ Голови Клубу треба виконувати. Думаємо... Я вирішую трохи поміняти тактику. З перших хвилин ловити на дистанції 70-80, але кормити 40-50. Тобто, коропа брати на підході. В саме закормлене поле не закидати. Микола вирішив притримуватись початкової тактики – мінімум прикормки. З тим і полягали спати. Сіяв нудний дрібний дощ. Ранок не обіцяв нічого хорошого...
Люблю я на Пустовітах прокидатись під спів птахів. Їх там дуже багато... На жаль, дятел теж птах... І що він шукав в стовбурі отої старезної верби та ще і о 4-ій ранку??? Прокинулись о 4-30, т.я. о 5-00 жеребкування. Я попросив Миколу витягнути мені «той берег»... не вдалось. У мене сектор вісім, Микола тягне для себе мій вчорашній 32-й. Ех, знаття б!!! Я б вчора годинку присвятив би докормлюванню рогаткою... Чергова посмішка фортуни... Іду в свій сектор і бачу, що це минулорічний А5, в котрому я в перший день заробив «бублик», чим дуже підвів команду. Думки набувають мінорного відтінку. Але треба працювати. Швидко допомагаю Миколі у телепортації його знаряддя у 32-й, так само швидко біжу назад. Треба приготуватись до реалізації запланованої тактики прикормлювання. Складаю 2 вудлища, прикормка готова, починаю катати кулі. Накатав штук 40 під рогатку. О 6-30 лунає постріл – СТАРТ!!! Посилаю годівничку на дистанцію 70+ і сідаю до рогатки. Методично обстрілюю дистанцію 40-50. Все, відпахав, перезакинувся. Можна і перекурити. Приготована на сніданок Мівіна мало цікавить – ще постоїть... Вгадайте, хто сидить з правого боку... Точно, Ігор Мацюк!!! І скажете, що це паранойя – вони ж точно нас оточують.... Самому перекур не в кайф – піду до Ігора (з дозволу і під контролем судді). Приходить радісна звістка від Миколи – він з карасем. Час перезакинутись. Але ще 3 хвилини...дві хвилини... Зриває шпулю, на тому кінці щось скаженіє. Важко віддає мені дистанцію, впирається на кожному метрі і врешті-решт здається... Засиплим, тремтячим голосом кличу суддю. Вага 4.660 – є початок. Перезакинувся, руки тремтять, треба перекутити. Ну і ясне діло ближче до Ігора – обмянітись думками та враженнями – він теж все спостерігав... Не пройшло і 10 хвилин – потужний «паровоз», котрий спинити вдається тільки метрів через 20. Важко щось вовтузиться, до берега йти не хоче, сіпає та трясе головою. Добре хоч «на свічку» не виходить.... Потяг до Ігора, я кричу йому, щоб слідкував... Але з сектора не випустив, повернув знову до себе... Фідерне вудлище має менше можливостей по керуванню рибою у порівнянні з короповим, але має і свої переваги. Гнучка вершинка не дає гаку випасти з губи і добре відпрацьовує ривки риби. Але потужності не вистачає. Навіть у такого «монстра», як Бальцер ІМ12 від Лутся Хюльце в довжині 4,50 та 250 грамів за верхом тесту. Але риба в підсаку!!! Ваги не брешуть – таки мені не здавалось і цей трофей трохи крупніший за попередній – 6,700!!! Закинувся і задумався. За яким сценарієм будуть розгортатись події? За півтори години я вже маю 2 риби. Далі, як і вчора, підуть тільки карасики і краснопер??? Чи є ще шанси??? Наступна покльовка розвіяла всі сумніви – карась... Потім ще один. Потім знову до Ігора, на перекур. Стоїмо, думаєм, шо воно за хороба, що після двох риб і вчора і сьогодні іде карась... Кажу Ігору – «У тебе покльовка!». Ігор теж витягує 4,700. Настрій покращується і у нього. Микола поки не може порадувати рибою – тільки карасі. Забігаючи наперед, скажу, що на всю зону Б за шість годин вловили 5 чи 6 риб – все інше карасі. На долю Миколи, на жаль, коропця не дісталось...
Це сталось о 10-45. Якраз вирішив поміняти Бальцер на більш потужний Мавер. Закинувся і сиджу, спостерігаю за квівертипом. Щось на тому кінці його легенько шарпає, іноді потягує, але не сильно. Може карасик причепився, а може і ні??? Раптом шпулю зриває потужна потяжка. Беру вудлище в руки і не підсікаю, ні, просто намагаюсь стримати рибу. Суперник (як потім виявилось – «суперниця») висловлює своє невдоволення пару раз тріпнувши головою, а далі... котушка при затягнутому фрикціоні зі скаженим виттям віддає 30 метрів шнура! Без варіантів!! я не можу притримати рибу! Врешті решт, коли шнура залишилось метрів 20 (а під ним монофіл 0,19), риба змилувалась і зупинилась. Обережно розвертаю її в напрямку берега... Дуже обережно... Не хочу спровокувати ще один ривок... І починаю потрохи, вудлищем, відбирати «свои пяди и крохи» (с) Высоцкий. Всі метрів сто я поволі тягнув рибу до берега, а вона тільки головою трусила та іноді робила ривки по фронту. Вже риба під берегом а я її ще не бачив. Це дуже погано... Згадую про коротку ручку підсаки, про небезпеку брати не втомлену рибу, котра ще не «надихалась». Але риба вже тут, треба щось робити. Вирішую брати зразу. Перше коло на підсаку, риба дуже в’яло, але відходить. не вистачає потужності вудлища, щоб перекинути її у підсак, хоча той і лежить на дні. Друге коло... Вагу взято!!! Ледве витягую підсаку з води... Втомлений шепіт переходить у переможний вигук - «Суддя!!!». А він вже тут! З вагами і новою торбиною – попередню порвали, коли зважували 6,700... Подивився на підсаку, потім ще раз, з сумнівом, на торбинку. Запакували... Зважили... 8,250.... Дуже добре!!! Ще б 300 грамів – не втримався б вчорашній рекорд, але... І так дуже добре!!! Вимушений був притримати рибу для фотосесії на замовлення голов.ред. «Рыболовный Мир». Врешті ікряна самичка поволі пішла у рідну стихію. Хай йде, наплодить маленьких сазанят, а дасть Бог – може ще не раз потягаємось...
Десь об 11-20 прийшов Яків Андрійович. Він встиг підбити проміжні суми ваги по нашому берегу зони А. За його підрахунками я поки що лідирую, з незначною перевагою випереджаю сектор 12 (Левицький Олег). Данних по протилежному берегу немає – там 5 спорртсменів і свій суддя. Ну що ж, непогано, навіть якщо «той берег» і дасть пару сум ваги більших, то я все рівно з п‘ятірки не випаду. Але поки є час треба боротись. У Олега 5 риб, у мене 3, просто трохи більші... За 20 хвилин до фініша Олег ловить шосту рибу... Не опускати руки!! 20 хвилин – ще є час. За 5 хвилин до фініша у мене покльовка – карась. Як ти мені дорогий. Встигаю закинутись, але.... постріл, фініш, зважування. Мої п’ять карасів проти одного у Олега дозволили наблизитись але не дозволили випередити молодого талановитого спортсмена з Франківська... А тут ще «той берег» нам підкинув переможця в зоні А – Ігор Осипов «нагепав» ледь не чверть метри риби. Ну що ж, я в зоні третій. Починаю прикидувати розклади в командному і особовому заліку. Виходить так, що карасі Миколи не дадуть йому опуститись у другу десятку в зоні на фоні поганого кльову по зоні взагалі... Припустимо у нього 10-те місце... Вчорашніх наших 15 та сьогоднішніх 13 дадуть 28. Може втримаємось у п’ятірці. Скоріше за все втримаємось... Ну що ж, результат не гірший за торішній. Біжу за Миколою. По дорозі продовжую прикидки. У мене 8 очок.... Вчора поперед мене було 8-9 суперників. Як і хто з них відловився??? Інформації поки що немає, але перспективи особистого заліку ще більш туманні... Врешті всі склались, зібрались, намет ми знову складали під дощем і закінчився він відразу, як ми впорались. Виглипнуло сонечко. У всіх настрій хороший, бадьорий, хоча і втома відчувається. Микола знову смурний – я не втримався і поділився з ним своїми «розрахунками». Подальший розвиток подій показав, наскільки я помилявся...
Речі запакували в «пепелац» та під'їхали ближче до суддівських столиків. Неподалік прогулювався Ігор Ярославович Дутчак, Голова ІФОФРС та очільник фідерного напрямку ФРСУ. Підходить він до мене і питає: «Ну що, сказати, що в тебе бронза і у вас в команді срібло чи ще інтригу потримати?».... Спитав... .... .... ... ... ... але ж я Миколі нічого не скажу. Провели нагородження за крупного амура (5,700) та крупного коропа (8,540). Потім особистий залік. Микола дуже радий за мою бронзу... Срібло у «заклятого суперника» Олега Левицького. Абсолютно заслужене «срібло»!!! Вітаю і чекаємо нових звершень!!! Ну вміє людина ловити рибу на останніх хвилинах! Чомусь пригадався Осінній короп-2006 на цій же ж водоймі. Володар Кубка – Ігор Свирид, заділ першого дню він доповнив точно таким же ж результатом і на другий день. Відмінна робота!!! Щирі вітання!!!
Далі командний залік. Я мовчу, як риба об лід... Називають команди з 12-го місця. Нас все немає. Це обурює мого напарника – або нас пропустили, або він за шумом не дочув. Нарешті третє командне. Микола дивиться на мене щось занадто підозріло. Може тому, що я занадто спокійний? Третє місце «Юна-Карп» (Київ). В перший день хлопці відловились на «відмінно», не зважаючи на проблеми. А проблеми полягали в тому, що приїхали вони на змагання по фідеру «запаковані» під класичний карп-фішінг. Довелось їм позичати вудлища те перелаштовуватись на інший метод лову. Другий день виступили гірше, але з Юрієм Паніним я боровся за «бронзу» і випередив тільки за рахунок більшої ваги вловленої риби (у обох по 8 балів). Надія в Миколиних очах гасне – раз «Юна-Карп» третя, то ми або 13-ті, або себе пропустили. Не надовго він спохмурнів. «2-ге місце та срібні медалі Відкритого Кубку Києва з ловлі на фідер завоювала команда Карп-клубу «Дом рыбака»!!! Ці слова Двірного повертають мого напарника до тями. Виходимо прийняти нагороди та поздоровлення. Ну що ж – ми старались... Не все вийшло, але ж це рибалка зі своїми несподіванками, приємними та не дуже. Володарі Кубка – команда «Гаразд» з Франківська у складі Свирид/Бородайко. Закономірна і заслужена перемога!!! Щирі вітання і щирі побажання подальших успіхів!!! Сподіваюсь ми ще не раз зустрінемось на водоймах...

П.С. «Мамочка 8,250» зламала мені котушку Сімано...
П.П.С. Ще рано Кубок Києва переносити у Бурштин. По перше, в силу певних обставин, Володар Кубка мешкає у Києві, тобто наразі він киянин. А по друге, може це і зухвало прозвучить, але «срібні» кияни випередили 8 команд з Франківська та від лідерів відстали тільки на одне очко – в масштабі змагань це 1 (одна) риба.