[Саша В.]

Є такі місця, куди завжди хочеться повертатися. Є такі місця, де тобі завжди раді. Є такі місця, де кожен такий, який є, без масок, понтів і іншої гидоти сучасного життя.
Нам пощастило, ми живемо в чудовій країні і у нас є такі місця. Нехай їх небагато, але все ж є куточки, які не знівечені людиноподібними.
На День Конституції наш старий, надійний кінь доставив нас в таке місце. Душевність прийому була такою, що не хотілося спускати човен на воду і відбувати на острів. Ми ще довго сиділи за столом, їли смачний борщ, пили відмінну саморобну горілку, закусували свіжим салом і злим часником. Не обійшлося без традиційних «на коня» і «на хід гвинта». На острів відбули вже ближче до темряви, а намет ставився під гул комарів.
Перший день тиша тиснула на вуха. Так добре, коли людей навколо немає, ну практично немає. Човни проходили повз нас раз в 2-3 години, а то й того рідше. Найближчі сусіди в метрах п'ятистах, але їх не чути не видно, та й в п'ятницю рано вранці вони взагалі звалили, і ми залишилися в гордій самотності на багатокілометровому острові. А ще телефони розрядилися на другий день перебування на острові, тому мозок пішов у повний релакс. Чисте повітря, чиста, холодна і швидкоплинна вода. Краса навколо така, що можна сидіти цілий день, милуватися і більше нічого не робити.
В вечері все ж вийшов на риболовлю. Рибу знайшов досить швидко. Тут навіть дрібні судачки дають таку відсіч, що навколокиївські судаки нормального розміру нервово курять у сторонці. Великої риби тут давно немає. Дніпро обмілів, в деяких місцях у Білорусь можна перейти в брід. Але все ж заліковий судачок був, на 5 пістолів один грам 800-900 ловився. Нам багато і не потрібно, одного судака на юшку нашому сімейству вистачило. Навіть Лакуші юшки дісталося. Пішов з клювання, можна було ловити, але не хотілося калічити рибу. Для їжі зловив і досить.
На наступний день на першій точці намертво всадив якір в корчі, на цьому риболовля закінчилася. Відпочинок став зовсім розслаблений. Ми готували всякі смаколики, пили смачне вино. У вечері сиділи біля вогнища. У якийсь момент природа вирішила, що у нас зовсім все добре, та послала нам грозу, з сильним вітром і проливним дощем. Але і це було круто. Гуркіт грому над річкою - найкраща музика для наших вух. А веселка на тлі свинцевої хмари була просто казковою. А рибалка ... ну немає якоря, ну і фіг з ним. Під берегом ловилася купа окунів і кленів, які готові міцно навантажити ультралайтовий спінінг та порадувати своєю красою. Але і цього не особливо хотілося, тому весь час що залишився, ми просто насолоджувалися природою, тишею і один одним.
Наша міні відпустка пролетіла дуже швидко, ось на носі вже новий тиждень. Робота чекає, бо коли прибули на базу і телефон був підключений до зарядки, кількість пропущених дзвінків і меседжів просто зашкалювала, але це буде потім. А проводжали на базі нас знову душевно, на стільки, що збиратися не хотілося.
Але вже скоро знову відпустка. І як класно, що є місце, куди хочеться повернутися.