|
Робочі будні- буднями, але ж Десни ніхто не відміняв! А тим паче, вже десятий день кочує там добра компанія, тож навідатися до такого пристанища хоч на вечір- варто, завтра знімається табір, всіх чекають вдома турботи, робота, звична буденність. Останні години в місцях де від всього буденного можна відволіктись і насолодитись розміреним плином часу, котрий котить потік зачарованої Десни, та ще й оточенні приємного товариства. Швидкій вечірній збір, грузимось і скоріше до неї. А там... хлопці явно не втрачали часу, за моєї відсутності, вони вже встигли обзнайомитись з місцевими аборигенами, а по факту ще й моїми сусідами (оце тобі на, де б і зустрілися), знають хто такий Руслан на "Ниві" та навіть ледь не прониклися глибоким віруванням в основи атеїзма (стосунки з релігійними конфесіями як виявилося, теж не оминули їх). Юшка вариться, Десна тече, життя набирає смаку! В якійся точці засвербіло питання: "А і чом би не порибалити?". Є в цих місцях в мене давній перекатик, що ще в олдскульні часи неодноразово балував мене красенями головенями. Його і відвідаю. Та часи вже явно не ті, все змінюється, не хоче рибка йти до рук. Дійшло діло до старих, перевірених часом древніх приманок, цілий вік вже вони не бачили потоків цього перекату, та що робити, ще пам'ятають! Ось вже і перша невеличка білизенка красується перед об'єктивом камери. Потім здають нерви смугастого матросика. От же ж стара бісова чортівка оберталочка з далекої Швеції з тих, страшно подумати, вже давненьких часів, коли легким спіннінгом було все що кидало грамів до 25-и, скільки років, а вона ще здатна на щось. Ну раз так, то і працювати старою гвардією далі та й не даремно, пошарпаний воблерочок не зустрічався з струменем цього перекату вже років за десять і швиденько приносить щупака. Оживає чортівка, скоро почнемо з нею серйозну розмову, ну а доки, час збиратись в табір, не рибою єдиною. Довгі посиденьки-теревені, несподіваний зрив могутнього вітру, не злякає він нас! Прощання з річкою і друзями, та не на довго, ще повернемось до рідних берегів, без нас вони теж сумують, бо то з чого б оце після стількох днів спеки, небо над Десною несподівано розплакалось теплим літнім, рясним дощиком!?
|