[SalmonHunter]

Так уже історично склалось, що відкриття сезону по головню проходить у мене саме на цьму
відрізку Росі. Щоправда, кожного року рівень води змінює місця скупчення такої бажаної, після
довгих місяців очікування, риби. От і цього разу близько шостої ми вже збирали комплекти,
роздумуючи де саме сьогодні буде дислокуватись лобатий. Сьогодні я вирішив ловити ареною 602
xul разом з шімано нескі, як комплектом під залізо і дрібні кренки, а також як основний воблерний
комплект азура соліус 68l разом з рьобі арктика 1000.
Стосовно моделей поведінки головля в таку пору року - все було зрозуміло, але, як зазвичай
буває на рибалц,і були певні ньюанси. До нересту ще близько місяця (з такою погодою може і
довше) в цей період за відсутності вильоту хруща, риба надає переваги локальним місцям з
більшою фоновою глибиною і наявним сховком типу завалів. Але акваторія такого розміру
передбачає велику кількість таких місць і далеко не в кожному наявна активна риба. Часто
траплялось зустрічати головня в такий період і на мілководних трубах, з середньою інтенсивністю
течії, де він активно пас зграї малька. Тому перша точка була саме біля закінчення такої труби, де
вона поступово переходила в маштабну яму. Акуратно кладу коливалочку вище по течії від
бажаного місця і, не поспішаючи, роблю повільну "весняну" проводку. Буквально на третьому
закиді ловлю першого "спортивного" голавлика. Зразу за ним ловлю другого. Радісна думка
промайнула в мене в голові, я вже з авторитетним виглядом розказував Максиму, що головень
стоїть на тих самих місцях що й завжди в цю пору року. Але наступні схожі за типом місця не
приносять жодного хвоста. Аж доки ми не дойшли до маштабного завалу із хорошою обраткою
після нього і значною глибиною під ним. Тут пропускаю напарника вперед, для того щоб дать йому
можливість розловитись. З другого закиду на падінні його коливалку також атакує голавлик,
коротка фотосесія і він поплив додому підростати. Далі ловлю з тої самої точки малюка і я.
Обловлюючи схожі місця, нам вдалось досягнути певної постійності в покльовках риби, але розмір
був далеко не трофейний. Першим значним місцем з рядом перспективних зон був острів, один з
рукавів якого за низького рівня води був фактично позбавлений з*єднання з річкою. а інший - мав у
своїй основі мілководний поріг, довгий кам'янистий тягун, і повільну досить глибоку, як за мірками
того відрізку Росі, трубу. Правий берег нижньої зони тягуна був густо покритий деревами, які
падали з крутого берега, так само як і труба. Дуже маштабне перспективне місце. Верхню зону
(тягун) можна було обловити за допомогою як заліза так і воблерів. Але лінь взяла гору і я не став
збирати другий комплект. Перші два- три закиди продемонстрували наявність сильної течії, що( як
ми зрозуміли) сьогодні зовсім не було до вподоби головню. Але більш спокійна зона під берегом
так і манила мене, заставляючи робити максимально далекі закиди дрібними бляшками. Один з
таких закидів і приніс зацеп за гілку "топняка", і я, невагаючись, відкриваю сезон забродної
рибалки. Провівши рятувальну операцію, я зробив ще пару закидів під правим берегом і отримав
удар зовсім не схожий на різкий але набагато слабший стук "спортивного" голавлика. Максим за
цей час обловив вихід з тягуна і перейшов ближче до початку труби. Там не отримавши бажаного
результату на коливалки, він поставив нано міноу і вмовив "матроса". Я, в свою чергу, натхнений
ударом достойного суперника - поставив копію каміона косодака роджер сьорф. І також почав
рухатись вниз від місця зацепу. Маючи перевагу у вигляді того, що я вже був звиклий до води і мав
твердий намір зловити "чапло" я зайшов навіть далі за Максима, продовжуючи методично
прокидати зони з завалами під правим берегом. І тут, на одному з закидів, я відчув удар
неймовірної сили і в чистій воді чітко було видно сріблясте тіло головня, який у смертельному
кульбіті промахнувся повз роджера.
Це ще більше мене переконало іти далі. Максим, не бажаючи ловити в заброд, не вівся на мої

крики стосовно покльовки гіганта і гукнув, що іде далі. А я продовжив свою мандрівку по гальчасто-
кам'яному дні форватера. Під черговим завалом таки ловлю голавлика вже більшого, ніж на

залізо, але все-одно набагато дрібнішого за того який не засікся. Глибина під ногами повільно, але
стабільно збільшується уже вище колін. Прохожу ше якихось пару метрів і нова перспективна
точка стає доступною, запускаю під самий зріз глиняного берега роджера і вже через чотири-п'ять
обертів відчуваю таку подачу, що хулова арена ледве не вискочила з рук, але риба знову не
засіклась. Злий і сердитий починаю гарячково міняти комплекти, перебуваючи в крижаній воді, і,
завершивши з цим, знову роблю схожий закид, але трохи далі. Тепер снасть стала більш
далекобійною і це дає більше можливостей. Аж раптому знову відчуваю подачу, на тому кінці
шнура вже смикається красень пристойного розміру. Виважую, фотографую, відпускаю. За таким
алгоритмом дев'ять головлів були оцифровані і відпущені в рідну річку. Розмір був різний: три
найбільших явно затягнули на 700-800 грам. Одним словом, кайф нереальний. Подзвонив Максим
і поцікавивсь як в мене справи, відповідь явно його вразила його, бо за цей час йому вдалось
вмовить лише ще одного "матроса". Запрошую його на рибну точку, і після приходу на чабіка йому
теж вдається вмовить трьох лобатих середнього розміру.
Після цього виходимо гріємося, сушимося, обідаємо. Підводим підсумки наймовірної рибалки)