|
Липень не по літньому цьогоріч балує рибалок. Купальщики зникли, водичка прохолола. Як раз час спробувати пошукати саме її. Після такої риболовлі швидко починаєш розуміти чому прихильників джеркової ловлі в нас так мало. Йшов нещодавно цими стежками зі спіннінгом в руках- там гуляючи щупеля, там щупеля, десь і їстівне проскочило, і все то за пару годин якихось. Тут все зовсім по іншому, п'ять годин безнадійних скитань по всім Деснянським нетрям та ще й на веслах. Погода- човен несе вітром проти течії, пориви вітру зміняє контрасний душ з дощу. Руки натякають що їм вже хочеться повільно опуститися, а мозок все теплить надію. Це риболовля однієї покльовки, ставка в ній- або все або нічого! До бази вже лишається сотня метрів коли надія почала згасати, як з фарватеру хтось таки штурхнув юного двадцятисантиметрового "ПігШада", просікати тут треба без вагань і чітко при найменшому незрозумілому штовханні приманки (на відміну від класичних джерків, атака щукою, не залежно від її розмірів, м'якої приманки майже завжди носить характер легкого поштовху, ніяких віддай спіннінг тут немає і близько). Це саме та риба заради якої варто втрачати часті покльовкі всілякого дрібязку, це саме тей момент заради якого береш до рук цю потужну снасть!
|