машина зроблена, з грошима розстався, а тепер прийшов час і розслабитись так сказати зняти стрес.
підйом 04:15 щоб денна пурналка плавно не перейшла в нічну, ну і як водій мушу раніше всих встати. так зпівпало що снідав уху, зразу вспомнив Грот
.
ранковий збір тих кому не спиться і в дальню дорогу. місце нове незнайоме і тому по дорозі сонна компанія перетворюється в шумний балаган, отак не замітно і добралися.
водойма - природнє поліське озеро, орінтовно 400-500 Га., є де чесній компанії розгуляться. погода похмура з невеликим вітром, інколи визирало сонце.
ну довго розписувать не буду як в народі кажуть "краткость сестра таланта",
видимість як для нас вибагливих рівнян на відміну від дніпровських вовків
не дуже бомба в межах від 0,8 до місцями 1,5 м
, вздовж берегів очерет, далі від берега опале латаття з різним зіллячком.
ну тепер про головне
: риба шукалася між водоростями і підними, годинки через дві рухаючись вздовж дна якась незрозуміла сила повертає голову в право і я помічаю ледь помітний силует щуки яку я на пів корпуса обігнав. на кінчиках ласт пробую хоч якось повернутися і наблизитись. половина рибини за зіллям тому вона тільки може відчувати мою присутність. щоб незполохати закінчую маневри і починаю вивертати руку в право і назад, на кінчиках плавців з"являється хвиьо подібний рух
-ну все унюхала.
жалко що око так неможна вивернуть для прицілу
, ну ще трохи довернуть би і на напевно б моя.
різкий вибух і клуб муті швидко розноситься,
пішла четвірка
ще години через півтори підпливаю до підводного острова з водоростів тільки всовую в нього головуі помічаю офігенний чийсь хвіст карп, да ні судачара, чи щука?
треба якось підкрадатися, на кінчиках ласт вже був прокол
, буду вицілювати, помалу випускаю руку в перед- є одна суцільна лінія, от навіть і перші позиви "на верх" з"явилися, боюсь невдало попасти але внутрішній голос каже " давай , все чьотко, пора на верх, давай". а на, і катушечка засвистіла. на верх , видох , вдох, і по линю , знову потяжка, догнав, ху... нормально попав. беру за линь з двух сторін , а щука як потім показалось ніби змія вигинається в мою сторону з розкритою пащекою, чи від болі чи так просто співпало, в голові проскочило " с этих лапищь еще ни кто не вырывался"
і покрепше прижав її до себе і на верх.
отак і вийшло полювання один постріл, один трофей.
по рибі більше крупняка ніхто і небачив.
мамка потянула на дев"ять, сто.
сьгодні поїхали і все озеро покрито кригою, - эх улетела птица щастья в далекую страну...
удачі Вам!