Цитата:
Допис від КАП
Расскажи про остальные пекторали.Их нашли там же? Ну или где можно почитать..
|
Особисто сам не бачив, про це мені розповів колега з Інституту археології, який відстежує дане питання. На жаль, про них нічого не відомо широкому загалу, осіли вони в приватних колекціях і бачили їх лише окремі люди. Оприлюднювати їх власники не збираються. А про останню розрубану на шматки сам дізнався нещодавно. В минулому році до одного з одеських ломбардів з інтервалом в місяць-півтора приходив непримітний чоловік і здавав на брухт рубані шматочки золота з елементами декору. Власник зацікавився і коли почав складати мозаїку, сам здивувався, яка нищиться пам’ятка. При наступному візиті він запропонував чоловіку продати все і одразу, аби той не рубав річ, і запропонував суму, яка вдвічі перевищувала вартість брухту золота. Проте, чоловік, більше так і не з’явився. Очевидно злякався, що обмануть.
Повернуся до меча. А що було б якби автор знахідки, не віддав його в музей, яка б була його подальша доля? Автор знахідки достеменно і не дізнався про «унікальну приналежність» цього меча. Валявся б десь у гаражі (дачі, квартирі) і показувався б друзям (під чарку), як древній меч. І тривало б це до тих пір поки його жінка не викинула цю залізяку, бо з неї іржа сипле і забруднює килим. Захотів би продати, йому б теж не дали належної експертної оцінки, щоб ціну збити.
to sergius
Взагалі-то князь Святослав був воїном по духу і життю, його мало цікавило спокійне князівське життя. Все своє життя він провів у війнах. Виборов країні незалежність, розширив кордони і заставив з собою рахуватися.
Церемоніальну (парадну) зброю ніколи не брали у бій і її клали до могил при класичній церемонії поховання. Князя ж ховала лише невелика група відданих бойових побратимів, які перебували у дуже скрутному становищі. То й, очевидно, поклали той меч який був при ньому.
Що стосується розмірів руків’я та інших параметрів, то тут вже варто підключати антропологію. А якого зросту були тогочасні люди? Могильники Київської Русі не копав, не скажу. У Криму в Х ст. середній зріст людини був не більше 1 м 65. Хоча і траплялися виключення.
«Великі речі» завше були непримітним, яскравий тому приклад спис римського центуріона Гая Касія Лонгіна. Здавалось, що це звичайний спис, баз оздоблення коштовними металами і камінчиками, проте це був один із найцінніших «окультних» скарбів третього Рейху. А легенда про священний грааль.