[iva]

Якось сидів і переглядав архівні документи, і тут читаю … «Дело о присылке к двору Ее императорского величества свежепросоленых щук». «Мабуть оригінальний рецепт» подумав я почав вчитуватися. На жаль, справа збереглась погано, проте основну суть вловити можна, а рецепт поданий стислій формі. Суть справи така.
1756 рік, лютий місяць. Гетьманщина, м. Глухів, до Генеральної військової канцелярії надійшло доручення від Головної палацової канцелярії Її імператорської величності прислати свіжепросолених щук (фото 1). І тут закрутився маховик державного апарату. Зима, ріки, озера, ставки скуті кригою. Де взяти рибу? По всіх полкових і сотенних канцеляріях полетіли гінці з дорученнями. І спробуй не виконати.
На фото 2 подано звіт батуринського сотника, в якому викладено рецепт за яким солили щуку:
«Сколько оной рыбы щуки по всему нашему староству в реке Сейму и озерах числом больших пятнадцать, а менших девятнадцать сыскано, оные не неочищая луски, разрезав и внутренности вынув, усыпав перцем, а посля соляною горячою ропою облив и склав в бочонок и закупорив. При сем чрез сотника компанейского Чекереса посылаем. А более же сыскать было оных рыбь крайне не возможно». І закінчення з самого рецепту (документ не зберігся) «Давь несколько времени в той ропе просолеть. Затем есть».