Із запізненням, але відзвітуюся за вихідні… Поїздка до Кременчука на рибалку у травні-червні стає гарною традицією. Цього разу поїхали удвох з кумом…
Як і планувалося, у суботу вийшли половити дніпровського карася на фідер, на березі були ще затемно, підготував прикорму, промірявся і зразу ж піймав 2 красені поспіль , ну думаю, зараз відірвуся за всю весну…
Цього ранку майже так і сталося – риба швиденько стала на корм і не давала сумувати… Виконав норму вилову ще до сьомої ранку, потім, як по команді, підійшла голодна верховодка, яка збивала наживку за пару секунд після приводнення… Нічого не могло відбити у неї апетит: ні розмір гачків, ні розмір наживки, ні довжина повідків, ні зміна дистанції лову – вона була скрізь…
Лише консервована кукурудза була їй не по зубам, але вона не подобалася і карасю. Тому близько дев‘ятої підписав акт про капітуляцію та пішов відпочивати адже на вечір був запланований вихід на судака…
Увечері вийшли на берег після 20:00. Вирішив почати з джигу, більше години полоскав різний силікон і не отримав жодної покльовки, хижак абсолютно не хотів показувати своєї присутності…
Кум не витримав, плюнув і вирішив іти дивитися фінал Ліги Чемпіонів, а я наплював на перегляд футболу, десь глибоко внутрішній голос говорив: «Не ведись, залишайся, футбол можна подивитися і в записі, зараз буде тобі нічний судак…» І хвилин через 20 почалися перші виходи…
Поставив воблер... З кожною хвилиною активність зростала, в окремі моменти здавалося, що хтось просто кидає з неба каміння у зону десь 20 на 10 метрів - вода кипіла… За перші найактивніші хвилин 20 видурив 4 хвости, потім за годину ще 3 + багато холостих ударів іноді навіть по два за проводку… Активність спадала, прийшов кум,
почухав потилицю, вирішили, що досить і ще до півночі були дома. Увесь судак – у межах заліку(на око – кантера не було), найбільший – десь сантиметрів 50…
На наступний день зранку знову на карася, але виявилося, що знову на верховодку…
Піймав лише одного грам на 150, потім – довгі експерименти з оснасткою та наживкою в процесі боротьби з нахабною та голодною «тюлькою»… В результаті зупинився знову на кукурудзі, але стало зовсім сумно
… Уже став збиратися і на останок, дай думаю поставлю знову пучок білого, може нормальна рибка підійшла на корм, а я про це так і не дізнаюся… Закинув і через хвилину – порядна покльовка,
підсікаю – а там неначе відбійний молоток хтось причепив – потужні і часті удари, потихеньку викачую, під берегом двохметрова смуга трави, а поводок - 0,14, підсака, як завжди – складена… Але на щастя фортуна цього разу була на моїй стороні! Суперником виявився ОКУНЬ, місцеві рибалки, що підійшли подивитися на процес вивожування, майже в один голос авторитетно заявили: «До кіла» (почищений - у Києві кухонні ваги показали 737 грам)
. Після цього знову верховодка, о 9:00 – був дома.
Ось така поїздочка…
Дякую що дочитали!
ЗІ: Вибачайте, що без фото – залишилися разом із фотоапаратом у Кременчуці на дачі, приїдуть - викладу.
Усім НХНЧ!!!