[Trolik]

Південний відпочинок занадто часто переривався дзвінками від Сашка Бреславського з проханнями приїхати на Кубок. Але якось не планувалось - не встигали на 21-22-23. Коли ж дізнались, що дату змінено, вирішили їхати. Щаслива доля цілим рядом обставин дала мені у напарники Володю. З робочих та інших причин виїхати раніше з метою потренуватись не вдалось, але надвечір у п’ятницю ми були на місці. Дорога не довга і Пепелац з нею впорався, не зважаючи на численні потрібні і не дуже потрібні клунки з багажем. http://fishing.kiev.ua/vag/showimage...&c=4&userid=69
До темряви ще вистачило часу поставити намети і глянути одним оком на річку. http://fishing.kiev.ua/vag/showimage...&c=4&userid=69
Місце дійсно дуже гарне і майже не зіпсоване "індастріалом" у вигляді двох мостів, кожний з них періодично порушував тишу на свій лад - залізничний гуркотів потягами, а автомобільний гепав під важкими машинами. З інформації Семена було відомо, що риба є у великих кількостях, в основному густірка. Також душу бентежили оповіді про улов Юри Паніна. В залежності від авторства, кількість змінювалась від одного до чотирьох лящів, і їх вага варіювала від 700 грамів до 2,500 кілограмів за кожного. Посиділи трохи за столом, Володя десь взяв (може з Києва привіз) каструльку гарячого і смачнющого супчику, був коньяк, сало і приємна розмова. Повлягались не дуже пізно, адже на завтра мали рано вставати на відкриття змагань і жеребкування.
Ранок зустрів нас дощем. Традиційна філіжанка кави, замішуємось і йдемо жеребкуватись. Тренер наділила мене сектором А4 і Володю посадила в В5. Нічого цікавого, особливого, несподіваного. Також практично немає інформації крім того, що в зоні А риба дещо крупніша. З правого боку у мене сусідка Юля, зліва – Андрій Мокруш. Ну-ну... Я все-таки нижче Мокруша... В А2 Семен і за ним Зуум. Їх вісім - нас двоє. Розклад перед боєм не наш (Висоцький). Та і настрою на битву немає. Взагалі відчуття в голові - типовий "Йожег фтумане". Не через кількість випитого, а чомусь "так". Вночі під нами здувся матрац, порушувати сон сусідів стогнанням насосу рішучості не було і тому спали практично на землі. Може тому такий пом’ятий настрій. Володя не тільки наварив гороху, запарив вівсяних пластівців і перловки. Він ще й намагався мені речі допомагати переносити... Мабуть вигляд моєї "морди ліца" був дуже красномовним. Замісили сипучку Трапер. Зайшовши у сектор, зразу домовляюсь з Семеном про "виключення" Юлі. Хоча сам розумію, що при бажанні виключити можуть мене. Неспішне пересування протягом ранку призвело до того, що на промір дна мав аж 15 хвилин. Цього вистачило тільки на те, щоб знайти файну "гребінку" на 39-40 обертах. Відміряю на споді і робочому цю дистанцію і бачу, що на пошук ближньої часу немає. Тому "коротиша" Хюльса кліпсую просто навмання на 30 обертах і призначаю головним по ближняку. Стартую з шести великих годівничок. Глибина лову (2,5-3,0 метри) і невелика за деснянськими мірками течія дозволяють годувати. Далі переходжу на робоче вудлище (Робінсон Ксенон 390/120) і робочу 100-грамову годівничку. Покльовки починаються зразу, але погано з реалізацією. Подовжую повідець з 50 до 120 см і це зразу дає ефект. Правда, в ході лову повідець скоротився до 80-90 см через те, що деякі гачки лишались у рибі - (ловив "дванадцяткою" СЛР). Періодично додаю у годівничку горох і інші "лящові ніштяки" у сподіванні на бонус. Коли концентрація цього крупного добра на точці (на мою думку) стає достатньою, заправляю практично чистий горох і ставлю 4-5 дрібних червоних з фіксацією опаришем. Після першої спроби через 3 хвилини очікування дістаю підлящика на 200 грамів. На фоні густірки в 50-100 грамів це "бонус". «Ну, ось воно яке ти - рибацьке щастя» - подумалось мені. Але недовго радів - наступні 15 хвилин курю бамбук з червоним на гачку. Пагано... Знову починаю "розганяти точку" частим додаванням сипучки без круп і підловлювати густірку на опариш. Суперники часу не гають. Перед моїми "лящовими експериментами" Юля витягла підлящика, у Семена 2 чи 3 язька, Мокруш стабільно наповнює саж. Втрата часу неприпустима. Я потім ще два рази пробував ловити ляща. Кожного разу він був крупнішим (400 і 600 грамів), але залишався поодиноким. Може деснянський лящ не знає що таке "зграя"? Четвертого за день підлящика зловив наприкінці етапу, коли вже вирішив взагалі червоного не ставити, а ловити тільки опаришем. Тоді на кормі, як приклеєна, стояла густірка і в останню годину я кинув у саж 26 риб. Таке спостереження: за 6 годин одна гарна густірка на червоного і один підлящик на опариша. Більше по насадці ці риби не перетинались. У прилові гарна плітка грамів на 300, 2 уклійки. Загалом ловом був задоволений, але вагу риби собі якось не рахував. Просто знав, що обловив Юлю і десь нарівні з Мокрушем. На зважуванні дивлюсь у протокол і бачу, що поки що лідирує Зуум. Коли потягнув саж з води - трошки "афіхел" - реально немало важить. Ще і традиційного на течії каменя там не було, просто не знайшов на глинистому березі. Значить то так важко тягнути рибу??? Ваги показали три сімки - 7770. Далі Мокруш – 7680, і я лідирую на першій половині зони. Тарас показав результат нижче 7000 і інші суперники теж не скинули мене з першого місця. Оба-на... А я взяв зону! Телефонує АК і після поздоровлень надає інструкції - корм не міняти і не «перебздіти» ароматизаторами. Такі теплі слова надихають. Настрій прекрасний - я взяв зону... Радість від цієї події затьмарювалась тільки тим, що наш тренер реально захворіла. І настільки сильно, що виникло питання зняття зі змагань. Розвертаю машину... Намагаюсь вмовити Вітусю їхати на Києв, але ні мого авторитету, ні дистанційних консультацій з ріднею не вистачає на те, щоб перебити її тверде "ні!"... Залишаємось з тихими бездощовими сутінками, радістю від 2-го командного місця і гарячим смачним супчиком зі свіжиною (мабуть Володя з Києва привіз)... Спалось непогано, матрас не здувся, дощ не турбував і заснути ми встигли до того, як напарник Семена включив свій нічний гучномовець…
На ранок погода стала зовсім хорошою - сонечко, легкий вітерець ганяє по небу невеличкі хмаринки. Пташки співають, Десна тече, риба чекає на наші гачки. Відверто кажучи, настрій знову не бойовий - мені здавалось, що ось так просто виграти змагання я не зможу. Тому і напружуватись не варто. Обов’язково щось має втрутитись у позитивний перебіг подій. Та і суперники теж мабуть спати лягали не з планами, як їм "злити зону" і вставали не з надією, що я стану переможцем. Тренер наш виглядає бадьоро і рішуче. Хоч це радує... На жеребкуванні отримуємо від бадьорого тренера А9 та В2. Єдина втіха - майже поруч з табором. Знову ж таки, інформації набагато менше ніж треба. У мене сектор, в котрому напарник Мокруша взяв зону. Це радує, риба тут є. У Володі в секторі напередодні сидів спортсмен з Чернігова і його результат ми теж знаємо - він не вражає. Отримуємо командну настанову - Володя має обловити Женю Буглака (сектор А10). Моя заноза на сьогодні - Андрій Мокруш (В5). Ну і Зуума (В1) і Тараса Тікконена (десь далі по зоні) забувати не слід. Тим більше, що Зуум у більш вигідному тактичному становищі. Якість моєї підготовки до етапу просто вражала, а потім почала мене лякати. Я ніколи так ретельно не готувався. Все розкладено (робоче, спод, коротиш, підсак). Знайшов перспективну ділянку на віддалі 45-37 обертів і врешті став десь по середині її на 40, як і вчора. Знайшов ближче гарнесеньку діляночку для коротиша (33), знайшов цепу в правій частині сектора (37), майже на межі з В1. Корм готовий, Червоний підрізаний, Опариш ошпарений, крупи кожна в окремій кюветці. Насадка задута аромами (мотиль і етанг). Навіть повідців нав’язав з жилки, котру дав Володя. Просто в перший етап у мене були "дванадцятка" і "вісімнадцятка" і я попросив щось у проміжок. Отримав "чотирнадцятку" і зробив аж два довгих повідці. Вода в рукомийник залита, відро стоїть на педані, годівничка забита, на робочому навіть повідець приточений. А до старту ще цілих 3 хвилини... Зв’язав ще один повідець... СТАРТ!!! Погнали. Закормочних не рахував, але не менше 10. Такий план. Потім зразу пішла риба. Стартував коротким повідцем з кінця минулого етапу, але практично зразу перейшов на довший. 70-80 см "чотирнадцятка", гак 500434 №9. Це не помилка. Дійсно №9. Володя другий етап працював таким же гаком №12 і теж задоволений. А у мене №12 і №10 скінчились. Але ще був №9 і №8 і я впевнено дивився у майбутнє... Практично від початку етапу я поставив собі ціль - вісім кілограмів. Просто цифра гарна. І ще - перевершити поріг у 26 риб за годину. Завдання виграти зону я собі не ставив - так просто мало статись, бо інакше чого було лишатись... З правого боку нормально стартує Зуум і я намагаюсь триматись у його темпі. Правда рибка трохи крупніша у мене, і ще синець влетів грамів на 200. Настрій нормальний, бо і погода не підвела. Працюємо... Тренер приносить новини. У Володі кльов почався з 20-ї хвилини, Буглак ловить швидко, але дрібну. Гарно ловить лящів білорус Гордієнко... Мотиль... Набираю темп. Перша година - 16 риб, друга - 22. В третій годині роблю безрезультатний "лящовий експеримент" і втрачаю темп - 11 риб. В цей час активізується Зуум, але я беру впевнений реванш у 4-й годині - 28 риб. В цей же час Володя бере 30 і у нас починається заочне змагання. На 5-й годині втома і застаріла травма ліктя дають про себе знати - тільки 20 риб, починаю "мазати" на підсічці, нервую. Врешті потрібні і вчасні слова тренера в сукупності зі смачним печивом дають результат - останню годину ловлю як робот, не палю цигарок, не дивлюсь на боки. Результат - 33 риби (всього за 6 годин - 130) і останню виводжу на глісер в 30 метрах від берега, т.я. судді чітко інформують про збігання часу до фінішу. Сигнал "ФІНІШ!!!" для мене як манна небесна. Біжу у кущі... З цигаркою в зубах. Зважування зони А приносить тривожні результати. Зону виграв Руслан Зибчук (2-е місце в першому турі) з вагою більше 10 кг. Моє друге місце в зоні зараз може стати вироком... Далі Гордієнко, спортсмен з Чернігова, Женя і Володя, котрий обіграв на 40 грамів Тетяну Денисову. Зважують Зуума. 7780. У мене враження, що я все-таки виконав вранішнє завдання, поставлене самому собі, але що скажуть ваги??? А ваги кажуть 8160. Поки що лідер. Йду далі за зважуванням. Численні глядачі оплесками зустрічають кожну цифру, котру повідомляє Головний суддя змагань - Олександр Гриньов. Мокруш не показує більшої ваги, у нього риба дуже дрібна. Тарас теж не наловив більше 6 кілограмів. Юля... Теж мало. Лишається остання тривога - Семен В ході туру була інформація, що він вловив гарного судака "за двуху". Але і він не показує 6 кілограмів. Дуже гарне випускання стрімкого річкового хижака, http://fishing.kiev.ua/vag/showimage...&c=4&userid=69
а у мене вже працює калькулятор. Я знову беру зону. 1+1... Тут все зрозуміло. Але 1+1 це "Ти не один"... Так, нас двоє. Швидко прикидую командний розклад, і розумію - чітка і ясна перспектива ще і командної першості, т.я. Володя програв Жені менше, ніж я відіграв у Андрія Мокруша, а Тарас Тікконен не зміг відіграти у мене більше, ніж Руслан Зибчук у Володі. І ті 40 грамів, що дали Ісько 5-ту позицію замість 6-ї приносять нам командну першість. Радісний і задоволений йду збиратись. Всі вітають... Приємні хвилини... Прибігає Сергій Титаренко зі звісткою, що я переміг... І йому подяка за гарні новини. Потім судді підтверджують і мої швидкі розрахунки про командну першість. Нагородження і закриття змагань проходили дуже урочисто, в присутності телебачення і були дещо "змазані" дощем, котрий ледве дочекався закінчення зважування і вже давно причаївся за обрієм у сподіванні зіпсувати нам збори додому. Ну а ми теж не ликом шиті. У нас є Володя. І гарячий смачний супчик (мабуть під час етапу зварив). І приємна компанія... І приємна розмова. По ходу аналізуємо результати змагань і причини, що вплинули на них. Радіємо за 3 Кубки, котрі веземо до Києва з гостинного Чернігова. http://fishing.kiev.ua/vag/showimage...&c=4&userid=69
А дощик падає...
Тепер подяки.
Сашкові Бреславському за запрошення і організацію. Ця Людина хвора на розвиток фідеру у себе в регіоні і готова зробити для цього багато. Наскільки багато – бачили всі учасники турніру. І ще подяка за те, що не заявився на змагання – перемога приїжджих спортсменів у цьому випадку стала б проблематичною…
Роману Бадардінову за те, що зміг і приїхав… У його становищі це межує з подвигом…
Тетяні Денисовій за чіткі команди при пошукові дороги на завершальному етапі нашої подорожі у Чернігів і просто за те, що підтримує Сашка Бреславського у всіх його починаннях не тільки словом а й ділом…
Миколі Пясецькому за надані в оренду девайси, без котрих працювати на змаганнях було б набагато важче.
Сашкові Ковальову за те, що відірвав від душі останні кілограми правильних кормів і глини. І за підтримку, і за стусани в телефонному режимі, і за віру в нашу перемогу…
Тренеру команди за вдале жеребкування в обох етапах і за титанічну роботу в другому етапі. І за своєчасну підтримку перед фінішем, коли руки вже опускались… Ну і за смачне печиво, без котрого мене гарантовано полишили б сили…
Всім суддям і Головному судді змагань – Олександру Гриньову. Особливо сподобалась чітка фіксація старту і фінішу етапів – такої злагодженої роботи суддівської команди не було і на змаганнях більш високого рангу.
Семену – Сергію Гарбузі. За поради і настанови. І за те, що не обловив у другому етапі. Хоча і міг…
Всім спортсменам – за чесну і напружену боротьбу і за надзвичайно приємну атмосферу, котра панувала протягом всього турніру.
Окрема подяка – лікарю змагань (на жаль, не знаю імені), котрий надав своєчасну кваліфіковану допомогу при травмі в першому турі. Сама травма стала наслідком зміненого стану свідомості. Також маю перепросити за те, що змусив чекати фінішу і не піддався повторній перев’язці…
І звичайно – Володі Ісько. Людина з двома моторчиками. Він практично самостійно тягнув питання побуту і підготовки до змагань. І при цьому ще мав сил ловити рибу і радіти успіхам напарника… А «хронічна» і своєчасна поява супчиків зі свіжини мене просто бентежить – я так і не зрозумів звідки вони беруться…

П.С. Від емоцій ближче до діла. З точки зору спортивності акваторія бездоганна. Принаймні та її ділянка, на котрій проходив турнір. Багато риби, практично рівна берегова лінія. Можливість вибору декількох варіантів тактики для спортсменів. Є ще багато питань по строкам використання (тільки кінець літа) і по розчищенню під’їздів. Але, знаючи енергію пана Бреславського, я не здивуюсь, коли наступного року в кожен сектор буде прокладено асфальтовану доріжку. У будь-якому випадку можна розраховувати на розширення географії учасників уже в 2011 році. А вагомість регалій учасників цього року поза критикою – три з чотирьох діючих Чемпіонів України в командному заліку.