Зі святами Вас!
Як не говори, а вихідні і свята довгоочікувані. Природа зеленіє, розквітає, манить до себе.
Можна сказати ті ж самі місця і діючи особи. П'ятниця. Виїзд, попри пробки, бисссстренько від пилу, смогу і жари, за межі Києва.
Яготин (грядки стають потроху рідними), вечірня зорька, а без прикормки кльово було вчора, мегамікс на висоті, почин зроблено. Мобільний включено на 4:30, а очі відкрились без двадцяти чотири під звуки зозулі, небо сіріло. На термометрі 13 з плюсом, після дощику повітря вологкувате, свіже - бадьорить.
Пташки виводять кожна свою пісню чи звуки. Кльову немає, як і мошки з комарами, десь години до шостої. Потеплішало, зозуля не перестає кувати, і так весь час, даже при замічанні їй, шо люди стільки не живуть, з'являються хмарки "гнуса", покльовки стають інтенсивнішими. В лиски з'явилось потомство, маленькі ненажерки, разом з великими, весь день хлюпотіли навколо, добуваючи корм. Федя, чуть пізніше, теж проявив себе, але один.
Найбільше поразила, не та шо в душі кожного "маленька, зелененька, шо весь час когось душить", а здоровенна зелена жаба, від шарудіння руки за фотоапарата перестала "позувати", і винирнула проти сонця, так і вужара, майже метровий, прослизнув по водорослях і зник. Нирок, красивий не позував, а жаль.
Свята відмітили, відпочили чудово, без шашлику і риби не залишились. Ловили на поплавчанки. Норми не перевищували, малечу відпускали, якщо вона не ковтала з розгону.
