Субота. І сказав нам старий рибак: "Ноги крутить - на зміну погоди, вона вам шо ДУРНА клювати, сидіть дома".
Не послухались ми діда та гайда на старе місце. На озері така тиша, аж в голові паморочиться, ні тобі бульк, ні тобі плюх. Підняли настрій по 50. Надулись і вперед за перемогою. Знаючі кормову базу в цій водоймі нічого вигадувати не стали: я ставлю улюблений салмовський перч під білу, напарник (вдруге на спінінг ловив) джексоновський карась під окуня. На перших хвилинах друзяка ловить ЩУКУ
рази в два більшу за воблер, та зі словами "...першу не випущу..." поклав її в садок.
Розплились у різні сторони. До обіду у мене нічого. Напарник сказав шо потримав щось ВЕЛИКЕ трошки... та сход. Потім одна ДУРНА, десь під кіло, під лодкою воблер в такий заглот, що насилу видер. В кінці озера, бачу дяді сітки пересипають
(на березі жінки, діти, машини - капец). Про себе обізвав їх велкопоповицьким пивом та розвертаюсь. Пливу далі і бачу, метрів за 50 якась ДУРНА риба "дельфіном" пролітає метра два у бік корча. Доплив, закинув під корч і бам, є окунець, перший на спінінг за ДВА роки. Скільки важить не знаю, рулетка показала 28 сантиметрів. Біла на вудку не брала зовсім (минулої неділі наловили дуже гарно), дрібна щука стоїть під листями латаття (пару раз з під весла втікала), яке ще не впало, але рветься і ламається вже добре. Потім я виміняв свого щупака на ЩУКУ друга
та випустили її до мамки.