сьогодні дременув з дому буквально на годинку перед заходом сонця. не злякав навіть пронизливий вітер, що мав би негативно впливати на мікроджигові експерименти, а також вносити певні компіляції нудьги і небажання харчуватись у настрій примхливого смугастого падла. але все обійшлося, і пів годинки кльову порадували стомленого офісною нудотою пірата
8 окунців досить жваво хапали найменшу сіліконину, яку, вже по сумній традиції, довелось вкотре обірвати в останні хвилини риболовлі. одне смугасте падло було завбільшки грамів 200 (завтра додам фотодоказ), ще троє потрапили в смугу 100-150 грамів, і були звільнені, з щирої поваги. інші завчасно почали майже статеве життя, тому були відправлені на курси підвищення кваліфікації. на щастя, не довелося цього разу впіймати червонокнижного карася золотого, чимало особин якого стрибало по своїм карасячим справам то тут, то там...фух...гора з пліч.
з.і. з цього приводу можу порекомендувати ідіотам, що складали нову редакцію червоної книги чудову водойму, де збереглася стабільна популяція золотого карася. і не одну
з.з.і. Гриша - котлетчик
це просто так, прочитав у звіті вище