[__777]

Цьогоріч зими немає. Немає й льоду. Буде він, той лід, чи ні, хто знає. Днями хлопці помчали на Чернігівщину, там місця гарні, але дуже засекречені. Лід там дійсно є. А от з рибою – таке собі. Бачив я фото та відео від відомих людей на Фейсбуці – немає діла.

Що його робити? Працювати спокійно не можу – так муляє в одному місці. Треба кудись їхати. Прокинувся сьогодні раненько, зібрався скоренько, кинув у багажник плішню, відерце та снасті. З минулого року ті снасті не чіпав і не перевіряв. Що буде, то буде, поїхав. Хто на північ за 140 км, а я на південь. Від’їхав від Києва 20 км - і я вже на місці. Місце знайоме кожному – це санаторій Жовтень. З першого разу на лід не вийшов – лід тонкий, як папір цигарковий. Навкруги нікого. Треба вертатись додому. Розвертаюсь та їду. А ну, стоп машина. Треба ще в одному місті спробувати. Ступив крок, другий – тримає лід! І гарно тримає – не тріщить зовсім! А в мене дев’яносто повних (та не років, а кілограм!) та ще амуніція. Повеселів трохи, ходжу по тому льоду і таке щастя відчуваю, що не можна словами описати. Витяг перевірену роками безмотилку. Перша проводка – окунець. Друга проводка – ще більший, взяв високо. Пішло діло. А як течію дали – окунь почав клювати, як з кулемета.

Отаке воно моє відкриття зимової риболовлі в цьому році. Може і закриття одночасно. Довго не сидів, десь о десятій – на початку одинадцятої ранку риболовлю закінчив. Рибку усю випустив – хай росте. Як вийшов на лід один, так і повернувся – нікого не бачив. Настрій гарний, а головне, що перший лід і снасті сьогодні не підвели. Всім бажаю міцного здоров’я, миру та рибацької вдачі!