Провина вцілілого або іншими словами синдром Голокосту зараз буде зовсім нерідкісним явищем, однак цей звіт буде першим після початку війни і тут мені слід ще раз висловити свою позицію щодо тем "неначасі" та "яктиможеш".
Зараз, коли всі емоції врешті-решт вщухли можна з впевненістю стверджувати що військова справа як власне і будь яка інша професія, лише для ознайомлення з її основами потребує напрочуд багато часу, витримки та непереборного бажання.
Без відповідних фізичних кондицій та морально-психологічних якостей людина перетворюється на тягар, який подекуди вирішує долю цілого формування.
Тому й потрібно робити те що ви можете, любите і вмієте, адже це не лише повертає вас до життя та покращує самопочуття а й позитивно впливає на все що вас оточує.
Щодо звітів з риболовлі то тут кожен повинен вирішувати для себе сам й єдиної вірної моделі поведінки не існує. Для мене просування на ринку риболовних товарів українських брендів це моя робота. І я дуже щасливий й безмежно вдячний нашим Збройним Силам України за те що маю можливість нарешті повернутись до неї.
Декілька місяців не тримав в руках спінінг й я не в змозі за допомогою слів навіть спробувати занурити вас у вирій цих емоцій. Недаремно я так важко тренувався на велосипеді та відновлював своє коліно. Вдалось побувати за один день одразу в трьох локаціях.
Жерех був не надто активний однак в якийсь момент все ж не встояв перед моїм улюбленим Топганом а от з окунями набережної Дніпра все було набагато простіше. Віпо на семи граммах й повільні протяжки по тригранці стабільно показують гарний результат.
Бажаю всім нам мирного неба та вічних мук ворогам.
Слава ЗСУ! 