[Lavr]

День 1:
Куди не кинь стомленим оком- всюди одне тільки чути: "Щука пішла!!!". А куди пішла- не уточнялось, мо просто мимо. Та провєріть тре! Заздалегідь накручені з браші від Сергія Бабенко лохматості вже давно чекають свого часу, ще в п'ятницю міняю плаваючий шнурок на інтермед ну і пару заклинань над найбільш привабливою частиною мого спорядження (покривало-слань і цеглина-якір), це обов'язково!!! Бо без них у кадрі то вже як не своїм почерком. Ранок сильно не радував ходом щук, класичні джеркові точки мовчать, а до міляк ще не добрався. Та і руки щось підзабули процес, якось не сильно хо летіть "Біг Дедді", що попав я витворяю, але все ж згадали руки техніку і як раз вчасно, бо нарешті таки, вона пішла. Люта, пів року голодала по жаріщі, готова була вщент розірвати лохмоньки, котрі після кожного клювання з милих причепурених гарнюньок перетворювалися на Сіфона і Бороду, тут я вже зрозумів, що котячий йоршик в човні явно теж слід додати до ковра з цеглою. Порадувало, що щучка таки є цього року і явно будуть старшенькі, ось тільки й прохолоне і вона вгніздиться на насиджені місця. А поки розмір різнобійний, від шнурків забортних, до цілком приємних, та все ж не тих що нам треба кілушок- півторашок. Та основний кайф який дає ця рибалка отримано, люті очі, переслідування, блискавичні плямисті тіні з під водяної поверхні і зникаючі в глибині пащі стрімера.
День 2:
Ох і насичений же ж емоційно видався вчорашній ранок. Буває ж так, коли все йде ніби й добре, але кінцевий результат бажає кращого. Ось так і в мене вчора. Щуки вилітали звідусіль, звідки тільки можна, ганялися за стрімерами, рвали їх на шмаття, а от в прилові, тільки два спортивних недомірка. Доходило до того, що атакували навіть невдало запущену в траву приманку, після чого остання додавала собі додаткової лохматості в вигляді пучка трави, швидко вибираю шнур аби звільнити приманку від зілля і... бамм з ніодкуди, плямиста вже шматує новоявлену принаду з браші і зілля!!! Щукі клювали звідусіль до підйому сонечка, але все закінчувалося холостими клюваннями. Останній плес, вже трішки розслабився, сонце високо, жара повернула свої права, активність спала, на хвильку відволікаюсь і хтось різко вириває шнур з руки, по супротиву відчуваю, що то вже не стандарт а щось досить гідне. Гарнюща щукенція підіймається на поверхню, виблискуючи в сонячних променях могутнім бортом. Єхх, ось вона справжня мрія щучого флай-фішингу!!! Але... вдача таки явно не зі мною того ранку, потужний ривок і могутнє навантаження вмить полишає бланк мого "Предатора", оточуючі рибалки вислуховують весь набір мого нецензурного лексикону, так би мовити- непєреводімая ігра слов. То було останнє клювання за ранок.