|
Останній візит на річку показав що білий хижак в охоті, чим і не скористатись гріх, особливо ввечері, коли всі робочі справи відійшли, клята жара спала, а крилаті сосуни розпрпвили крила на пошуки свіжого м'яса. Перші ж спроби показали, що ділу бути, от правда замість очікуваних краснопогонніков різноманітних сріблястих, чомусь весь час досаждали краснопогонніки полосаті. Вперемішку, то і діло, влітали мікровязюки і аналогічний шереспер- гроза всея перекатів Десни. Далі почало темніти, сосуни заліплювали очі, найбільш лагідні та милі їли прямо з рук. І коли вже терпець почав уриватись а куди кидати стало майже не видно. Хтось так по хазяйські почав роздавати підсрачники всякій дрібнорибі. При чому розмір того хазяїна явно внушав уваженіє. Вся ота дрібна срань тікала в режимі летючої риби, майже не торкаючись поверхні води, демонструючи таким чином, що зараз на свіжому повітрі їй краще ніж в воді. Фантазія вже калькулює оті прєдполагаємі кілограми що зараз наляжуть на мою снасть. І тіко подумалось, як затріщав фрикціон і хтось потягнув "Ідола" кудись вдаль. Це ВІН!!! А х... тобі!!! Угаманісь!!! То виявляється лише дурний, неокрєпший умом правнук хазяїна на півторашку дотєрєбонькавсь не то шо треба. Хазяїн же ж так і не з'явився: "ринувся було та- засада там... чую!".
|