[Юрич]

Допис від kvn

Юра, а в апреле 79-го какой уровень был, если Позняки затопило, шо люди на работу в лодках добирались. Вот у пацанвы тогда бизнес процветал! На лодках...
Тогда и рыба зашла во внутренние водоёмы Харьковского массива, шо до сих пор ловим.

Регулярні виміри рівня води на посту Київ було розпочато у створі Ланцюгового моста 13 серпня 1876 р. Проте дані за період до 1880 р. включно вважаються недостатньо надійними.
До 30.05.1942 р. гідрологічний пост знаходився на лівому березі ріки поблизу моста, його позначка «0» становила 91,24 м. Відстань цього поста від гирла Дніпра — 880 км, площа водо$збору — 328 тис. км2. Географічні координати поста є такими: 50°27' пн.ш., довгота — 30°34' сх.д.
Через руйнування моста в роки війни (як уже зазначалося, він тоді називався ім. Євгенії Бош) гідрологічний пост перенес$ли на 1,2 км вище за течією та облаштували на правому березі ріки. Нове значення «0» поста — 91,30 м. У 1960 р. позначку «0» уточнили — 91,33 м.
У 1972 р. на додаток до існуючого поста почав функціонувати другий — дещо нижче моста Метро (точніше — в 200 м від нього). На цьому посту було встановлено самописець рівня води. У 1977 р. у зв'язку з наповненням Канівського водосховища новий пост із самописцем став основним, а той, що був вище закрили. Всім постам, розташованим на Канівському водосховищі, була дана одна позначка «0» — 87,00 м.
Наведені дані свідчать про можливість перерахунку всіх наявних даних за рівнями води до одного місця реєстрації, а саме того, де вони починалися і де виконуються дотепер. Різниця в рівнях на теперішньому посту і тому, що існував біля праві правого берега вище за течією, становить 0,09 м.
Максимальний рівень води на посту Київ спостерігалася
2 травня 1931 р. і становив 640 см вище «0» поста, або 97.6м абс.
Підвищення рівня води протягом фази підйому цієї весни сягало 50 см за добу. Такі різкі зміни рівня були пов'язані з різким підвищенням температури повітря і випаданням дощових опадів на сніговий покрив.
Згідно з дослідженнями Г.І.Швеця весняна повінь 1931 р. була найвищою з 1709 р., а можливо, і з 1684 р.
Повінь 1931 р. призвела до затоплення значної частини Подолу, загрожувала тепловим електростанціям, розташованим біля ріки (КРЕС і ЦЕС).
В останні десятиріччя найвищий рівень води на Дніпрі спостерігався 21 квітня 1970 р. і становив 547 см вище «0» поста, або 96,80 м. Для теперішнього місця розташування гідрологічного поста біля моста Метро це відповідає абсолютному рівню 96,71 м абс. Підйом рівня виявився настільки великим, що було повністю затоплено Гідропарк, — вода стояла навіть у підземному переході під станцією метро.
Дещо меншим виявився максимальний рівень у квітні 1979 р – 95,39 м.
Найнижчий рівень води на посту Київ у природних умовах спостерігався 17 і 20 листопада 1921 р. — 88,74 м абс. До ще нижчих значень опустився рівень під час літньо-осінньої межені 1972 р. — 88,58 м. Цей рівень виявився навіть нижчим, аніж у 1921 р. При цьому витрати води протягом цієї межені були значно більшими, ніж у 1921 р. Мінімальна витрата води в 1921 р. становила 93,0 м3/с, у 1972 р. — 528 м3/с. Зниження рівнів води при проходженні однакових витрат пояснюється зниженням висотного положення русла.
Це зниження рівня зумовлене довготривалим забором ґрунту в межах міста, про яке йшлося вище. Особливо значним зниження рівня води виявилося напередодні створення Канівського водосховища — протягом 1960—1974 рр. У цілому за період 1900—1974 рр. рівні води за витрат, близьких до середніх багаторічних (близько 1400 м3/с), знизилися на 0,7 м.
Абсолютний рівень води на посту Київ тепер переважно становить 91,5—92,0 м. Протягом 1997—2003 рр. найвищий рівень (93,68 м) спостерігався 21.04.1999 р., найнижчий (91,04 м) — 21.03.2003 р.
Зрозуміло, що за великих витрат рівень води біля міста може істотно підвищуватися. Визначити те, якими можуть бути рівні за великих витрат, можна тепер лише наближено. Це пояснюється відсутністю спостережень за витратами води на посту Київ, який зазнав підпору від Канівського гідровузла.
Під час високого водопілля 1970 р., коли спостереження про$водилися і за рівнями, і за витратами води, залежність Q=f(Н) була такою: витраті води 10000 м3/с відповідав рівень 95,45 м; витраті 15000 м3/с — 96,25 м; витраті 20000 м3/с — 96,90 м.
Можна припустити, що в останні роки ця залежність у цілому збереглася. З одного боку, відбулося деяке зниження положення русла у меженних умовах, з другого — з'явився додатковий підпір від нових господарських об'єктів. Поміж них можна згадати Південний міст, який був відсутній під час повені 1970 р.
Підпір води (передусім за великих витрат) можуть спричинювати і дамби, збудовані південніше міста: Проців — Кийлів на лівому березі Дніпра і Конча-Заспа — Плюти на правому. Не можна виключати того, що освоєння заплави Дніпра, яке тепер спостерігається, призведе до підвищення рівнів води за тих самих витрат.
Зарегулювання стоку, насамперед створення Київського водосховища, зумовило зменшення сезонних і збільшення внутрішньодобових коливань рівня. Позитивна дія водосховища виявилася у 1970 і 1979 рр., коли на Дніпрі спостерігалися високі повені. Зокрема, у 1970 р. існувала реальна загроза затоплення Подолу, яку вдалося уникнути шляхом акумуляції частини сто$ку у водосховищі.
Через те, що Київська ГЕС працює, як правило, у піковому режимі, рівні води біля міста зазнають постійних коливань. На посту Київ їх амплітуда перебуває в межах 0,5—0,8 м. Найвищі рівні води спостерігаються пізно ввечері, найнижчі — рано-вранці.
Зазначені коливання не мають будь-яких негативних наслідків. Навпаки, коливання рівнів істотно збільшує водообмін (передусім у затоках), сприяє покращенню якості води і збільшенню біопродуктивності.
Для з'ясування особливостей трансформації коливань рівня води біля Києва було виконано відповідні дослідження з використанням самописців. Один самописець було встановлено на північній околиці Києва у водоприймальному ковші ДВС, другий — на південній околиці міста у затоці ріки поряд із селищем Корчувате. Отримані дані показали, що амплітуда коливань від північної до південної частин міста зменшується приблизно в два рази.
За звичайних рівнів води на посту Київ (91,5—92,0 м) час поширення коливань, зумовлених роботою Київської ГЕС, становить: для приходу мінімумів рівня — 40—40,5 хв.; максимумів — 37,5—38 хв. Відмінність у часі пояснюється відмінностями у наповненні русла і швидкості течії. За високих рівнів більшою є і глибина, і швидкість течії. Час поширення коливань від ГЕС до південної околиці міста становить близько однієї години.
Швидкість поширення коливань між Київською ГЕС і постом Київ (відстань — 23 км) для приходу мінімумів і максимумів рівня дорівнює відповідно 9,5 і 10,2 м/с.
Створення Канівського гідровузла спричинило те, що рівень води поблизу міста підвищився. За даними спостережень, що передували створенню водосховища, рівень води на посту Київ за середньої багаторічної витрати Q= 1380 м3/с становив 90,27 м. Протягом 1978—1984 рр., коли Канівське водосховище повністю наповнилося, зазначеній вище витраті став відповідати рівень 91,92 м. Отже, для звичайних умов рівень води підвищився на 1,6—1,7 м, для меженних — на 2,5—3 м.
Зазначимо, що рівень води, за яким раніше визначалися умови судноплавства, становив 89,58 м. Тепер він дорівнює 91,50 м.
Підвищення рівня води біля Києва почало простежуватися наприкінці періоду наповнення Канівського водосховища — у 1976 р.
З того часу ріка в межах міста набула ознак водосховища — з істотно більшими шириною, глибиною і водночас меншими похилами водної поверхні. Це дає змогу вважати цю ділянку зоною виклинювання Канівського водосховища.
З-поміж позитивних наслідків підвищення рівня води можна виділити значно кращі умови для судноплавства. Тепер гарантовані глибини для суден становлять 3,65 м.
Наслідком підняття рівня стало затоплення напівзагат біля правого берега ріки між мостами Метро та ім. Є.О. Патона. Раніше тут тяглася велика мілина, яка в межень перетворювалася на низку островів.
Підняття рівня води практично не призвело до підтоплення низинних ділянок Києва. Винятком є дачний масив у південно-східній частині міста, де відбулося деяке підвищення рівня ґрунтових вод.
Похил водної поверхні Дніпра біля Києва до створення Канівського водосховища становив близько 0,00009 (падіння -9 см на 1 км). Тепер похил істотно зменшився. Його абсолютні значення залежать насамперед від скидних витрат на Київській ГЕС.