Недільний ранок - не найкращий момент для візиту на малу річку, зважаючи на орди "любителів масла"... Тому як тільки з'явилась можливість - випросив відгул на четвер, і гайнув на улюблене місце, у товаристві двох таких самих відчайдух. Знову вирішив не тестувати нове вудлище, позаяк ще не придбав котушку до нього, і звично прихопив перевірений Expride662-L у парі з 11 TwinPower 2500S.
На водойму приїхали чомусь пізно (не розрахували дорогу) - світанок вже давно настав, а найкраще клювання тут якраз під час перших двох світлових годин. Ну але менше з тим, ловимо. Майже одразу, на одній з відомих точок, Микола намацав зграю "смугастих", і "намормишив" трьох - дуже непоганих окунців, на 200-250 грамів. Далі довго нічого не було - всі найкращі точки мовчали, тільки одна з самих результативних відгукнулась кількома порожніми "тичками" в хлопців. Дивно, що не клювала щука: в цей період вона часто влаштовує "роздачі", а як вже й нерестить - то хоча б дрібна покльовує... Тільки одна клюнула в Миколи, на таку "мікруху", шо нема, що додати... В подібних роздумах та сумлінній праці легким джигом промайнуло аж 3 години. Повернулись на ранкову "робочу точку", я вирішив обловити сусідній пляжик, і нарешті щось туге, без клювання, зачепилось на "сексі імпакта", і почало виписувати кола: це виявився цілком заліковий окунь грамів на двісті. Фух! Найбільше люблю в трудовій риболовлі той момент, коли пішов від нуля
Трохи згодом, перебуваючи на відомій у вузьких колах ямі, вирішив спробувати пробудити судака, хоча його тут не ловили вже роки. Прив'язав "ізі шайнера" трійку, на семиграмовому вухастику - і гайда! Майже одразу щось гупнуло, і довго не хотіло покидати затишну яму! Це знову був окунь, втім цього разу вже ближчий до поняття трофейного - чесні грам 400! Обережно відпускаю рибину, відчуваючи як приємне тепло зігріває змерзлий організм зсередини
Більше в мене клювань не було, а Микола й взагалі вирішив не ловити, "бо наловився". Антону вдалось поставити потужну крапку, ошукавши такого самого дебелого окуня в типово "щучому" місці. За півгодини вирішили, що досить мерзнути, час і по теплих домівках розлітатись. Кермуючи, зловив себе на думці, що люблю такі виїзди: непрості, у сенсі клювання, але ти цінуєш кожне на вагу золота. І паралельно вчишся чомусь цікавому у сильних рибалок, з якими пощастило спільно відвідати ріку
