Денис любить казати: "Нехай рідко, але що б з подачею...кабасіки..от такі рибалки я люблю"... А хто ж не любить?
Нарешті наші улюблені місця у кризі, та такій, що й пригати можна. Не люблю коли під тобою все тріщить, якось не думається тоді про риболовлю...от зовсім. А тут ще й компанія намалювалась - краще не придумаєш!
От вгадайте, хто впіймав першу рибку з першої лунки і ледь не першого підброса? Ну звісно той, хто на кризі із балансиром вдруге. Тим паче, тепер я точно знаю, що плітка то теж хижак

.
Свої місця любиш, бо знаєш їх. Так вже ми влаштовані.
Якщо не клює на пупку, то полосатий буде стояти десь поодаль, але він тут точно є. Розуміння приходить із досвідом - беззмістовна біганина змінюється на систематичні чіткі і обдумані дії. Але губиш присмак от тієї першої вдалої риболовлі, коли радів навіть некрупним матросам. Тепер жертвуєш кількістю, намагаючись перекрити її якістю. Чи варто згадувати, що цей принцип ще дуже давно, дуже обережно десь на задвірки свідомості заклав мені Володя "Колючий", але як кажуть: "Я рано прийняв, але пізно зрозумів".
З 10-20 лунок прострілювала одна. Проте після кожної такої азарту тільки прибавлялось. Люблю, коли полосаті хлопці не обсмоктують підвісний трійничок, а як справжні парубки "до рота повну ложку"...

… а може то й не хлопці зовсім?

Одним словом - кайфонули, чого й вам бажаю! НХНЛ і будьте обережні на кризі!