Можна було знову почати із розмов з філософським підтекстом, мовляв «риболовя у повній самотності наштовхує на правильні думки…», або «в такі моменти починаєш концентруватися на…»Та ні ж, бляха, просто сьогодні всі дали задню! Не в тому плані, що просто відмазались, а в тому, що життя набирає скажений темп, і цей темп у всіх різний , важкувато йти паралельно у сусідній полосі: укого форель, у кого кохання,у кого ще казна що (слава випадку, що іноді дехто все ж таки збавляє швидкість, чи навпаки «давить на педаль» і наздоганяє, таким чином лишаючись завжди у полі зору).
Найважче, коли звик до компанії, знайти в собі сили підняти ж@#у з дивана, увімкнути комп і подивитись на гул карту, оцінивши свої перспективи: куди, на що…навіщо? Варто це зробити, як очі самі починають шукати якісь нові місця, або спиняти погляд на давно забутих, що принесли тобі колись найтепліші риболовні емоції. От так і на цього разу я наткнувся на озерце, останній раз на якому бував 6 років тому. Тут я упіймав свою першу щуку на воблер. Ну, як упіймав…закинув, смикав смикав і !!БАЦ!!... і бачиш, як нахабна паща зникає у глибині з твоїм воблером. Наче й упіймав..майже…але ж треба було ще скруточку поставити, а не напряму на шнур в’язати.
Як зараз пам’ятаю – то був Strike Pro MG minnоw. Перший із куплених мною вобів взагалі. Яскравий, гарнюній, під окунчика. Плавав як пробка, хоч і був заявлений як суспендер, але ж ловив! Чому ловив, тому що після цього випадку у коробці з’явилась ще парочка таких самих.
Пів годинки під РадіоРокс і руки із дивним тремтінням швиденько збирають Драйв. Колись же повинні ці 130-ті принести мені 5-ку, не дарма ж я збирав той комплект! Колись, але не сьогодні
Першу годину взагалі голяк. Багато чого перепробував. Що в такі моменти починаєш робити? Правильно –полоскати нові «пасочки». «Око» від Майстра-Йо дуже швидко знайшло відгук у коротеньких…ну зовсім кволих протяжках і почало вальяжно рискати із сторони в сторону і, варто було тільки зайти під нависаючий кущик, як звідтіля атакувала щучка. Дуже ефектно, аж бризки у сторони полетіли. І одразу затягнула у гілля. Добре хоч «Око» витягнув, а щучка була гарна, за кіло однозначно. Ну й на тому спасибі!
А може…на залізо? Ось тут лежить шикарна Мукай «Івана» у вазі 18 гр, може її?
-Одинарний гачок то фігня, головне що б клюнула!
А поміняти на трійник слабо? Ну хто щуку ловить на одинарний гак на залізі? Лінь всьому голова.
Вже під берегом отримую потужний удар!
-Ну нарешті! – тільки встиг промовити ці слова, як, не менш жадібна ніж у першої щуки, харя просто відкрилась і залізяка ледь не влупила по обличчю.
- Варто було таки поміняти, от #$@$@$!- в емоціях аж заматюкався.Поміняв гадаєте? Ні)) і успішно злив ще дві покльовки))
-Може краще чаттер спробувати?-лінь продовжувала підкидати криві думки.
Та іноді і вони бувають до місця! Чаттер це був правильний хід! Він дозволив тягати приманку в самих завалах, не боючись відірвати цінну приманку! Це був день чаттербейта! За останні півгодини відведені на риболовлю він приніс 6 хвостів! Ні, не трофейних, а стандартних для наших навколокиївських озер, але вони були набагато бажанішими ніж пів сотні шнурків на платнику!
П.с. Диван - зло
