не дивлячись на сильний вітер вискочили понирять перед снігопадами, які вже по троху починаються. водичка як сльза, ну майже, не пливеш куди попадя, а вже вибираєш маршрут. то з ліва, то з права щось в далі темніє от і маєш напрямок. вода прозора, що як вспливаєш то здається що не 7-8, а метра три. місця знаходив з корчами, пеньками і підмоїнами але риби ноль, лише біля берега стаї окунів різних розмірів. розумієш, що як завжди чим чистіша вода тим менше риби. є місця, що видно була риба десь не давно але не тепер. поплив без годинника, бачу щось темніше і темніше під водою робиться, в азарті мабуть загуляв

. повертаюся до берега бо там напарник в 7-ці але казав що знайде чим зайняться. по дорозі назад потрапляю на якісь не значні палочки, забуююсь і в розвідку. місця з придонним хмизом аж не як не рибні але надія вмирає останньою і напарник сам сказав: ти плавай про мене не турбуйся

,. і от на одному нирку висвічую щільний хмиз, підпливаю блище і ледь серед щільно накиданого гілля висвічується фрагмент не маленької спини. клоц, ходім зі мнов

на берег.
на березі напарник розпалив багаття, з його слів, нагнав браків, ну як і обіцяв знайшов чим зайнятись.

а я виліз вчасно, просто захмарилось трохи.
в дома вскриття показало, що даний судак був живородящим

, було три ембріона і всі схожі на татка

, крім хвоста й жабр нічого зовні не схоже, майже на долоню кожен.
друге фото: от буржуї вміють припіднести товар.