Для мене вересень - це своєрідний рубіж, попередній підсумок того, що встиг зробити за рік. Закінчується літо... Останні спекотливі дні не вводять в оману, а нагадують про неминуче наближення осінніх холодів і хочеться встигнути реалізувати усі літні задуми і мрії. Невидимий художник розмальовує золотом листя і вечірнє сонце наповнює цим теплим кольором повітря. Дихається легше, а вранці перекати парують молочним туманом і дим від вогнища, наче велика змія сповзає до води та стелиться по її поверхні легким простирадлом. Черговий виїзд на Псел був не зовсім вдалим. Із притомної риби був лише семисотграмовий карасик, який клюнув у призначений йому час - о дев'ятій вечора і все. Дріб'язок не в залік. Спокій темної ночі порушила величезна сова чи пугач, яка почала кружляти наді мною. Я вимушений був нагнати її підсакою, бо почала вже набридати. Лящик зник, а може просто не гуляв. Чергова загадка для рибалки. Усім НХНЛ!
|