У вихідні по можливості трохи ловив їх - на Дніпрі та ставку. В обидва дні окунці були дуже млявими.
В суботу ми з Гришкою, на гарному невідомому човнику
довго не могли ошукати хоча б одного. Уявіть собі, виходить за маньячкою, тичеться в неї, щипає за муху, а роззявити рота - дзуськи! Дідько б його забрав! І це за наявності хоч рідких і нетривалих, але масових плямкань. Та перед останнім аргументом у вигляді коливалки-пюрехи (Гриша - голова) смугастий хитрун не встояв. За кілька хвилин я святкував успіх за допомогою наймініатюрнішого кастмастеру.
Подзвонив Ігор Ков. Як виявилось, у нього з окунями на іншому місці теж не все так просто. Правда, щучка в нього клювала краще. Невже погода так впливає?
Далі ми надибали окуня на іншій точці. Виявилось, що тут смугастий більш цікаво ставиться до воблерів. Я особисто з задоволенням зловив "конста" на улюблений "хорнет", улюбленого колеру. Гришка дуже вдало вгадав настрій риби, і підсунув їй "тіні-фрая" 50-ку. Інші воблери, за виключенням квазилегендарного "ріджу" 35-го були в ігнорі. І то, на "ріджа" я зловив одного зовсім прозорого окунця, а так - тільки виходи, тикання, коротше, суцільні гризоти, і - менше з тим. До речі, це смугасте падло навідріз відмовлялося жерти мікроджиг, що я бачив вперше. Більше того, я міг би, як завжди списати все на свої криві руки, але ж Гриша теж пробував...
"Наковбасили" ми на двох "аж" півтора десятки. Але, слід зауважити, що ультралайтом ловили взагалі десь годинки 2-3. Інший час був витрачений на джиг та недовгий і безславний "наплив" на жабівник, де намагались ловити щуку на чималеньке колебло та попер. Щодо джигу - Гришка упіймав щуку на кіло, паралельним курсом у іншому човні Лекс з Олександром наловили ще 3 чи 4 таких чи трохи більших щупенят. В кінці риболовлі я потримав дуже монстрячого судака (відчуття - мало не почалася гикавка), але так його і не витяг. Дякую напарнику за суттєву моральну підтримку
Щоправда, відпочинок таки був дуже вдалий, особливо "душевненькой" (популярний росизм від нашого любого Модератора
) була вечеря. За її організацію та і взагалі за чудовий настрій величезна подяка найкращому москалю у світі - Лексу
Сподіваюсь, хтось з хлопців викладе фото нашого колоритного охоронця - дебелого собаки з невідомим іменем, але дуже добрими очима і гучним голосом
Неділя розпочалася казково - відіспався я по-свинськи, прокинувся майже опівдні. Побутових справ було чимало, тому я вирішив годинки дві провести сеанс медитації на ставку. Цьому одразу стала на заваді вражаюча кількість організмів на його берегах, але мені вдалось упіймати потрібний настрій та абстрагуватись.
Але смугасте падло продовжувало своє коматозне існування, і увагою мене спочатку обділяло. Перші півгодини - ані шелесь на тому кінці жилки, за виключенням чергового обриву смачного твістера.
Ставши на козирну місціну (яку в неділю псує чимала кількість непотрібних глядачів), і застосувавши секретну Гришину проводку я, нарешті, знайшов когось - перший тичок. Першого ж окуня я упіймав (на наступному закиді) дуже дивного - з його морди стирчав уривок волосіні. Заглянувши у квакаючу пащеку рибки я помітив проржавілий гачок досить пристойних розмірів. Отакої - мало того, що не здох, так ще й живе і ковтає інші гачки... Хотів витягти старий гачок - куди там, засів у зябрах дуже надійно, шкода було вбивати хороброго "конста". Ну, пливи собі далі, - подумав я, і відпустив смугастика. Інші не примусили себе чекати, за 5 закидів я зловив трьох, причому одного гарного - грамів на 300. І - як відрізало. Я оббіг озеро, двічі чи тричі обірвався, але клювань не було. Повернувся на козирне місце - знову "вихід", і ще 4 окунці в реєстрі, а за ними - очікувана тиша. Побігав по околицях місцини, і з далекого кордону вимучив ще одного. І усе. Обірвавшись ушосте (улюблений, заговорений твістер від Борисовича), зібрався, нарешті, додому.
