Емоції уляглися, адреналін – вивітрився
Тепер це вже історія, і мені дуже приємно, що я став її частинкою, як і кожен учасник турніру. Так, це було дійсно КРУТО! Тому, перш за все, я знову хочу подякувати всім організаторам, спонсорам та учасникам цього дійства, а особливо, Іллі Краснову за його, без перебільшень, вагомий вклад в розвиток і популяризацію Area-ловлі саме у нас в Києві. Тисну руку, друже!
Оглядаючись назад, це був справді непростий турнір, інколи було просто нереально вгамувати емоції, що просто вирували всередині. Почалося все з програшу Анатолію Назаркіну. 1:5 – сказати, що я був в шоці – це нічого не сказати
Я добре знав сектор, бачив рибу, бачив на що ловить Толя, але клювань в мене майже не було… Але так буває, тому в наступному «нульовому» турі, який я провів разом з Толею, цього разу Амоший
мені вдалося трохи заспокоїтись, але майже повна відсутність клювань, чесно кажучи, зовсім не сприяла підвищенню рівня оптимізму.
Далі, дуель із Олександром Куликом. Сектор був потенційно «теплим», але перша половина туру минула без «контактів», а ось у другому – Сашко перший засікає рибу, але вже за мить – в мене також результативне клювання. При повторному закиданні – відразу бере, але, нажаль, риба сходить на останніх метрах майже біля підсаки, а подальші спроби лишаються безрезультатними…
Наступний тур проти Яня Тупіцина. Вдається швидко відкрити рахунок, але далі знову наступає «тиша». Пробую «домашні» заготовки, як результат – два чітких контакти, але риба навіть не сідає на гачок… Перша перемога із мінімальним перевагою. Велика перерва і розуміння того, що друга половина буде вирішувати все
П’ятий тур починаю на дамбі, після додаткового зариблення – це гарантовано «жаркий» тур. Проблема тільки в тому, що я запізнююсь на старт, і, буквально вибігаючи на вимостку, бачу як Юрій Орлов вже засікає першу рибу. Стараюсь зробити глибокий вдих і одночасно закидаю… видихаю вже під кінець туру, неймовірна перемога – 9:5, здається вірна легенда стала важити цілу тону
І знову «американські гірки». Тур із Альоною Комаровою став «нульовим», хоча в нас обох були шанси відкрити рахунок, але форелька не забажала залазити до підсаки...
Тим часом, згідно жеребкування, продовжую віддалятись від дамби і шанси «відловитись» та потрапити до вісімки, починають просто танути на очах.
Тур із Валерою Журавльовим проходить у дружній і теплій атмосфері, тим паче, не клює
Але те що форель присутня в нашому секторі сумнівів не має, оскільки риба виказує себе кількома сплесками на поверхні. Лишається тільки знайти відповідь на одвічне питання «на що?» і під кінець туру мені таки вдається взяти кілька рибин за допомогою Масукорото.
Останній восьмий тур, сектор №4. Супротивник – Михайло Келемен. Пробуємо відпрацьовувати по черзі «дальняк», «ближняк» і навіть вихід із «трубняка», а в результаті отримуємо повний «голяк» і нульова нічия
Як виявилося, результат досить непоганий і я потрапляю до вісімки фіналістів під четвертим номером. Чверть-фінальний двобій із Олександром в чомусь був схожий на п’ятий тур, звісно, не тим, що я на нього запізнився
а саме високим темпом ловлі – швидкісне діставання «гарячих батонів», суттєво «підсадило» внутрішні «батарейки».
Для півфіналу із Вікторією обираю той самий 14-й сектор, хоча розумію, що «роздача» там вже буде малоймовірною. Перше клювання – за мною, вже під вимосткою риба починає «чудити» і в якийсь момент наші снасті переплітаються і риба сходить… Пробую заспокоїтись, але адреналін починає «качати», Віка відкриває рахунок. Через деякий час, вдається зрівняти, потім все знов, повторюється, а під кінець туру ще один прикрий сход. Американські гірки і знову вниз
Дуель із Миколою Мкртичаном за бронзу починаю на «автопілоті», але перше клювання і знову сход на останніх метрах виважування змушує зібрати залишки сил в кулак. Пошук траекторії, приманка, темп, горизонт – перша. У Миколи також клювання, але риба не засікається, а наступна взагалі забирає в нього блешню, а в мене ще одна – 2:0
Ну а далі, все як у кіно – вітання, оплески, спалахи фото і бризки шампанського
Ще раз дякую всім!
Окремо – Грині та Ждану за те, що завжди поруч!
image-efc0e85257c1f258e056a699b7e8634fe761acd9a4161972093ce771d16d8bfc-V.jpg
PS невеличне побажання-пропозиція щодо регламенту. Пропоную запровадити чітку схему сповіщення про початком турів, спочатку – сигнал про «хвилинну готовність», наступний – безпосередньо «старт», а після великої перерви перед п’ятим туром – «п’яти хвилинна готовність» і т.д.