Традиційний виізд в Карпати на ДН почався якось не дуже вдало. Всю дорогу боровся зі сном за кермом, і співав (підспівував В.Цой), і махав руками, і розтирав обличчя та вуха, а все одно відчував що іноді втрачаю свідомість на долі секунд, навіть були думки зупинитись і дрімнути, але рибальський азарт штовхав вперед в окутані туманом Карпати. На цій річці я був вперше, якось вона мене не приваблювала раніше. Зібрався досить спокійно і впевнено, лишній раз дверцята машини не відкривав, бо зазвичай - то забув фотик, то ключі не витягнув, то картузика не взяв
. Не було тремтіння навіть під час перших забросів, вже аж почав турбуватись, що черствію і втрачаю те приємне передчуття від омріяноі риболовлі, яке щоразу штовхає рибалку вирушити в дорогу і провести час на самоті з рікою. На риболовлі я не відчуваю думок, такого стану можна досягнути тільки постійними медитаціями, та й то наше ЕГО настільки хитре, що більшість людей починають думати про те що вони нічого не думають
. А справжня медитація це перебування в теперішньому часі, без ілюзій майбутнього і минулого, от саме таке відчуття мені дає риболовля на самоті. Перше клювання мені приніс піскар, перший раз ловлю коблика на воблер.
А загалом річка здається пустою, пройшов вже досить багато перспективних місць і окрім коблика нічого. Піднімаюсь ще вище, помітив не дуже перспективне місце, але затримався. Перші проводки робив коливалкою MIU, поставив ріджа, і з 2 проводки відчув тичок, і все, рідж пропав, ніякоі реакціі з того кінця немає, зробив контрольну підсічку, реакціі ноль, і тільки за 2-3 секунди відчув що рибина пішла, пішла не типово, дуже рішуче і впевнено, ніякої тобі тряски головою чи шалених спуртів вгору по течіі, просто стягує шнур і йде як марена. Так себе не веде потоковець, тобто не той потоковець до якого я звик, підтягнув фрікціон і тут почалися впевнені жими, які теж були потужними хазяйськими жимами без суєти. Рибина впевнено давила в дно і не робила жодноі свічки чи форелевого кувирка.
Комель вудки (hina tancho - пташеня журавля) дуже гарно напружував мязи потоковцю і через деякий час він здався, здався теж не типово для форелі, риба лягла на бік і лежала, легко взяв руками, коли робив фото, рідж сам вивалився з кутка пащеки, тобто шкоди для риби мінімум. Коли заховав фотик поклав рибину в воду, вона просто лежала, не тікала, підійшов і знову взяв її просто руками, почав наповнювати зябра киснем, рухаючи рибиною в воді, і тільки після цієі процедури через певний час потоковець вальяжно поплив назад в свою ямку. Усвідомив що це мій найбільший карпатський потоковець, прикинув що десь "далеко за кило" на око 1.3кіла, ну але коли я іі фотографував відмітив на бланку іі довжину, і вже в авто поміряв що довжина потоковця склала 51-52см.
Адреналін не попускав мене ще з 20хвилин, тремтів як перед першим побаченням .
Також сфоткав гачки на ріджику після потоковця
Чуть далі піймав ще харіуса, теж першого харіуса зловив на воблер, правда якась калічка, видно що рот покоцаний.
Ну і вирішив переіхати на ще меншу річечку з кришталево чистою водою. Вода настільки чиста що аж не комфортно рибалити, дуже важко заставити себе робити проводку в таких умовах, постійно здається що риби тут немає. На цій річечці взяв одну форельку грам 200 і здався, вирішив поіхати на третю річку
І на третій річці взяв одну форельку грам під 300, але була дуже цікавого забарвлення, майже чорна, з дуже контрастними плямками, більш за все, вже готується до нересту
Фоток не робив, так як хотів якнайшвидше відпустити, хоча згодом пошкодував, ну надзвичайно гарна була.
p.s. Все, рибалку по потоковцю закрив, почну вже з грудня
якщо погода дозволить.