На тиждень поїхав у Миколаїв до батьків (своїх і дружини), про всяк випадок прихопив з собою свій ультралайт.
В понеділок 28-го будять, добре, що не рано і питають, чи поїду я на риболовлю. Запитую куди, кажуть на якийсь ставок на карася. Запитую, чи є на тому ставку окунь, кажуть : Є. Швидкий сніданок, хапаю свій УЛ і в машину. По дорозі повідомляють, що на той ставок вже не їдемо, так як там дорогу розвезло, а їдемо у Галіциновку, що трохи нижче Миколаїва. Я трохи розстроївся - в Галіциновці немає окуня, колись пару років тому, я ловив там на джиг берщів, правда з човна, а зараз, як відомо - нерестова заборона. Коли ходив по березі зі спінінгом у чохлі, згадав про всюдисущого бичка. Побачив якийсь чи-то причал, чи-то я не знаю що. А на ньому дофіга мужиків, що матюкалися з приводу поганого кльова, але іноді хтось з них вихоплював бичка більш-меньш пристойного розміру. Вирішую спробувати поряд. Збираю свій УЛ, трохи ніяково, зважаючи на мою снасть, але нічого, мужики особливо не реагують, навіть коли замість справжнього черв’яка чипляю якусь силіконову фігню (твістер по-нашому). Підбираю вагу вухастого: 3.5гр., здається, в самий раз. Починаю, вирішую проводити дюймового рудого твістера пунктирною проводкою і дуже короткою сходинкою, по черзі, зважаючи на спосіб життя бичка. Проводок десять, чи більше зробив - ноль, вже і просто тягнув повільно по дну, і сходинку більше робив - нуль. Але раптам - є. Читке клювання, але нерезультативне. На наступній проводці, ще. Дістаю твістер без хвоста. Ставлю мікропаралонку 2.5см. І, о диво, клювання, і дістаю свого першого спортивного
бичка, якого ловив цілеспрямовано, а не того, що випадково попався, як колись пару раз було при ловінні судака. Потім, з деякими перервами, зловив ще з десяток, чим здивував місцевих дідів, яки не набагато більше зловили на свої, м’яко кажучи неспортивні снасті на справжнього черв’я.
Отаке. Відпочив, отримав задоволення, ще й зловив нову, як для себе УЛ рибку - бичка.