|
Отакi вони, нашi жiнки
Знаєте як буває, коли "дєвочка" займається покупкою ліхтаря для автомата Калашнікова?
Спочатку виникає тимчасове затьмарення мізків, бо цих ліхтарів море.
Потім підключаєш когось з чоловіків (бо їм це зрозуміліше).
В переписці і по телефону товариш намагається розповісти, що ліхтар має кріпитись спец.кріпленням до спеціальних планок, а планки до спец.накладки, а накладка - на автомат.
І все це наукове знання підкріплюється наочними зображеннями, тобто посиланнями на всі ці покупки.
Ви думаєте все просто?
Ні. Через годину "дєвочка" питає в переписці:
- А шо це за планки Пікатінні?
-...Свєт, це планка, до якої ліхтарик кріпиться. Подивись третю зсилку годину назад.
- Ааааа, точно! А шо це за хєрня, на якій вона закріплена?
- Свєта! Так це і є той обвєс, який вдягається на АК! Я тобі дві зсилки зкинув!
- Слухай, так це цілий конструктор! А він на автомат налізе?
А потім "дєвочка" намагається вияснити у товариша, якому купує, який же ліхтарик йому треба (ну, хай сам скаже, так простіше).
Тільки товариш знає ще менше. "Який купиш" - каже. - "Але треба, шоб був "ласточкін хвост".
"Зашибісь..." - думає вона.
...
А вечері "дєвочка" летить хутчіш в магазин все забирати, бо не всюди є обвєси в рамках бюджету.
По дорозі ше трендить Саші-водію про Пікатінні, цевьйо-обвєс, дальність і іншу хєрню.
Залітає в магазин і...
- Добрий вечір, - кажу. - Я до Вас по цей..., ммм..., як його...
І я розумію, шо я забула як називається ця хєрня.
На мене дивляться три продавця, на чолі з сивочолим іронічним дідусем.
- І за чим? - питає головний.
- Нууууу...- і не можу згадати. І червонію.
Капєц, думаю. Якась ганьба. Потрібно якось викручуватись. Треба сказати щось знайоме.
- Нуууууу... АК!
- Вам потрібен автомат Калашнікова? Я правильно зрозумів?
Компанія чоловіків, яка до цього щось міряла і махала зброєю, повернулась в нашу сторону.
- Не зовсім.
Я відчуваю, як на очах стаю "блондинкою".
Все рівно, думаю, ганьба, треба хоча б упевненно.
- Мені потрібен ліхтарик для АК для нічних боїв. - згадую в паніці врешті-решт.
- Це Вам?
- Само собою! - і поправляю волосся.
- А автомат? - іронізує дідусь.
- Та мені вчора видали.
Потім я прийшла до тямки і ми виясняли де ізраїльський обвєс за 978 гривень.
Головний казав, шо нема й не було. А є лише, за 670.
- А скільки планок Пікатінні? - питаю.
- Дві. Вгорі і знизу.
- А де має кріпитись ліхтар?
- Збоку.
- І шо Ви пропонуєте мені ліхтар ізолєнтою приматувать? Шукайте, будь-ласка. Я вірю, що Ви знайдете.
І продавці знайшли.
Показували мені як одягається.
- Слухайте, - кажу, - а верхньої планки нема?
- Нема, - каже головний.
- Так... А куди коліматор кріпити?
Головний витер піт з чола.
- То Ви й коліматор будете купувати?
- Та ні, - кажу, - грошей не вистачить. І я ше з ним не розібралась...
Стомилась. Голова квадратна від купи нових слів.
Завтра - червона помада, каблуки і манікюр.
|