Цитата:
Допис від genazvale
Неперевершений Павло Глазовий
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
1989
|
может в 1989 так и было,но сейчас к счастью картина кардинально изменилась,последний раз был в Киеве в марте,и приятно порадовал контраст,когда на заправке на столичном шоссе девушка встретила на украинском языке,да и вечером прогуливаясь и отдыхая в кафе и ночном клубе,в украинском языке дефицита не было. 2 дня прибывания общался с коллегой из Франковска,и как то сразу перешел на рідну мову.по возвращению в Запорожье пришлось переучиваться,ибо тут на родном общатся не с кем