Два в одному.
Де що з запізненням, але як то кажуть, краще пізніше ніж ніколи. От же.
23 травня вирішив наварити каші та поїхати на вечір на свої грядки, на ГАЗ, зробити закорм на ранок. А зранку вполювати там ляща або ще кого. Наварив для риби їдла тазік
сів на ровера та попхався на рибалку. Припхавшись на мєсто о 16.30, розклавши манатки та склавши снасті, взявся до роботи. Та не всьо так просто, як показують в кіно. Через хвилин 20 почалася гроза, якої дуже давно не було! На річці, навіть не закидаючи снасть, було видно що «включили» воду! А закидаючи кормак в 112гр, складалось враження, що на Дніпрі одночасно відкрили всі плотини від Києва до Каховки і утворився велетенський жолоб, по якому Славутич нісся у Чорне море. При цьому рівень води практично не змінювався. Разом з водою у море неслися купи мусора, гілляк та дерев. Одне з таких мені вдалося злапати
До берега тягнув фідером, на берег ледь у двох виволокли. Коротше капєц! Точно закормити в таких умовах не можливо, тому просто почав закидати кашу у воду та ловити рибу! А раптом клюне? Не клюнуло. До пів дев’ятої ні одної покльовки. Поряд сидів Юрка, коллєга, намагався зловити судака. Зловив, трохи, на хвостікі, но дуже мєлкій. Трохи дальше стала компанія на сома. Я в дев’ять їхав до дому і в них в цей час взяв вусатий, за два кіло точно, на охапку червоного. Що було в них далі, не в курсі дєла, бо поїхав до доми. Про вечір усьо.
Частина друга. Про ранок.
В 4.30 наступного дня, я вже знову на своєму місці. Красота не опісюємая! Струї нема, вітру нема! Ляпота! Ну тут уже всьо просто. Розклався, зложився, закинувся. І розпочались томітєльниє мінути ожидания! Ні на опариш, ні на красний, ні на бутерброд, ні на пуфи, ні на мостирку не клювало!!! Вообщє! Після 8 почали ривками штовхати воду. Рибу в воду добавити забулись. Близько 10 воду включили на всю. Знову мусор, знову дерева, знову всяка хрєнь. Ловити просто не можливо. Мало того що струя, так ще парус від шнура з наліпшими какашками такий, шо ой! А моторних лодок до хрєна і більше, но від них клопоту мало. А ось «Тітаніки» тіпа рєка-море задовбали. Проходячи на повному ходу вони таку волну піднімають, шо треба тікати з вимостки. Ну коротше, вірішив я від усього цього щастя поспати крапельку. Якось відкриші очі, десь за годинку приблизно, я побачив ща один з Тітаніків пре в сторону КВХ. Довелося рєзко підриватись тя рятувати речі, щоб потім не збирати їх по берегу. Речі врятував, але спінінг впав. Вибирати його було трохи важкувато. Купа трави на шнуру давала про себе знати. Та не тільки трава. Скільки було радості, коли на гачку я побачив ляща! Не великого, але ляща! Ну думаю, почалось! Цей взяв на красного. Зразу перезаряжую. Поклав фідер на підставку та відволікся речі впорядкувати на камнях. Боковим зором бачу фідер скаче. Зразу подумав що зачіпив коліном обо рукою. Відсунувся, скаче далі. Реакція в рибаків у тиках випадках швидша ніж у Брюса Лі, Ван Дама та Джекі Чана разом узятих. Ну тут уже повний кайф! Від покльовки до садка. Знову Васильок грам на 750, брат блізнєц першого.
Ну думаю, точно почалось! А фіг там. До 18.00 глухо! А нє, брешу. На бичка клюнув цей монстр!
Під кінець правда мусор пропав десь та ловити було нормально.
Висновки. Я конечно не профі, як казав Олд лох в рибалці, но дідько його забирай! Але ж риби білої нема!!! Я ж на Дніпрі не один ловив. Я не бачив щоб хтось, щось в полі мого зору ловив. Чехоню не рахую. Та й люди кажуть те саме. І в цьому році це не перший раз. А вже кінець травня!!!