Дуже гарному рецепту приготування «геркулесу» навчив мене колись, років з двадцять назад,  мій знайомий дід Іван, що звався за свій норов серед рибалок - «Їжаком». Ловили ми з ним тоді ляща в Києві на «петровській гатці» де в діда був свій місток, а мені, як пацану, вже що дістанеться - чи з берега ловити, чи з сусідніх містків, коли ті стояли вільні. На дворі був червень, вода добре прогрілася і лящ почав вередувати, на відріз  ігноруючи червоного черв’яка. Зловити два-три підлящики за ранок на «мастирку» - це вже був успіх. Рибалки казали, що ляща взагалі вже нема, бо він пішов вище по Дніпру на «наталку» або «зелену гатку»...
        І тут одного дня дід Іван, після довгого сидіння над мовчазними спінінгами, ні з того ні з сього, почав виконувати сольний концерт  для бубона з оркестром...  Його спінінги безперервно стрибали, тріщали і гупали по містку, а дід тільки і встигав, що витягати рибу, натовкувати кашею кормака  і чіпляти щось на гачки. За дві години дід зловив добрих пів-садка лящів і змивши з містка залишки принади,  почав збиратися додому. З берега посходилися рибалки, але допитати діда, на що той ловив, нікому не вдалося. Колективне обстеження і обнюхування  дідового містка теж не дало ніяких результатів.
        Наступного ранку  дід Іван знов дражнив нас  лящовим бовканням у себе в садку на фоні загального безклів’я, а на зворотньому путі додому все ж  не стримався і під великим секретом розкрив мені свою таємницю.
        Після того, як  лящ перестав клювати на черв’яка, а кльов на «мастирку» був теж дуже поганий, дід почав пробувати різні насадки і в решті решт знайшов ключик до вередливого ляща - парений «геркулес».
        «Геркулес», запарений за рецептом діда Івана, дуже гарно тримається на гачку і не один раз приносив мені красенів лящів, синців та подустів, як на Дніпрі, так і на Десні.
        Як приготувати такий «геркулес»? Та дуже просто!
        Розстеліть на столі звичайний носовичок, насипте  на нього рівномірним шаром  сухий «геркулес».  Скатайте  носовичок щільною «ковбаскою», щоб вийшов такий-собі  «рулет з геркулесом».
 

        Візьміть півтора метри шпагату або капронової нитки, зв’яжіть один край «ковбаски». Обмотайте «ковбаску» шпагатом  до другого краю і назад.  Залишком шпагату зв’яжіть обидва кінці «ковбаски» щоб з неї вийшов «бублик».
 

        Покладіть його в ковшик чи каструлю, залийте холодною водою і поставте на плиту. Коли вода закіпить, зменшіть вогонь, накрийте кришкою і варіть  20 хвилин. Після чого дістаньте «геркулесовий рулет» з окропу і підвісьте його на 5-10 хвилин щоб з нього «вийшла пара».
 

        На рибалці змотуєте шпагат, розгортаєте краєчок носовичка і чіпляєте еластичні зерна «геркулесу» повністю  заповнюючи ними гачок.  У червні-липні лящ від такої принади не відмовиться!
 

            Ловив якось я ляща на деснянському пляжі. Режим ловлі самі знаєте який, із світанку, ще як  тільки засіріло, і до 6-7 ранку, а потім змотуй снасті і назад на базу відпочинку, бо мілка плітка, як ті піраньї, не те що черв’яка з’їдає, а ще й гачок облизує так, що він на сонці блищить аж очі ріже...  Дай думаю нагодую молодняк в останнє та й піду собі. Перекинув спінінги і приліг під кущем верболозу в тіньочку... Просинаюся, жінка за плече будить - вставай, принесла тобі сніданок, тепер додому спати не втічеш будемо загорять на пляжі...  Ех, думаю, не замочив горох на вечір, черв’яків не накопав, пропав вечірній кльов...   Але, що вже вдієш,  треба ж і з жінкою побути, а то все риба та риба.
            Змотав один спінінг, а на другий  начепив по одному черв’яку, може якась риба і вчепиться.  Купаємося ми, загораємо, вже і в карти мені жінка тузи «повісила»... Приходить тут дід  з  бамбуковим спінінгом, питає  дозволу стати поряд. Та, кажу,  діду ставайте, тільки який лящ у пів-дванадцятої, коли мілюзга за дві секунди все з гачка знімає...
        Закинув дід спінінг, повісив дзвоника. Кінчик спінінга зразу  труситися почав немов на нього трясучка напала, а дзвоник дзелень-дзелень, дзелень-дзелень  - ну думаю послав Бог сусіда, буде тепер півдня дзеленчати на вухо... А дід собі сидить, на спінінг дивиться та цигаркою з самосаду попихкує. Хвилини три дзеленчала мілюзга, а тоді як вдарило, що аж котушку з тріскачки зірвало. Дід - за спінінг, я - за підсаку... Витягає - лящ кілограми на два! І все це серед білого дня,  та по такій спеці...   Питаю діда на що він ловить, дід каже - на «перловку».
        Дав він мені  жменю «перловки», зарядив і я свої спінінги.
        Так до вечора, поки почали сходитись рибалки на вечірній кльов, ми з дідом вже відловилися і поверталися  на базу з повними торбами гарних лящів.  А моя жінка горделиво йшла поруч і в ясних очах її читалося - ЩОБ ТИ РОБИВ, ЯКБИ Я НЕ ПРИЙШЛА!
        Отак відкрилася колись мені таємниця перловки, а от таємниця приготування її це теж не остання річ:
        Беремо ввечері, перед рибалкою, звичайний невеличкий термос на 0,25 л.  Засипаємо в нього одну третину склянки перлової крупи і доливаємо до верху крутим окропом. Щільно закриваємо термос і залишаємо до ранку. Прокинувшись вранці, пересипаємо розпарену, пахучу «перловку» у  зручну пластикову коробочку, перетрушуємо її панировочними сухарями або прожареним і перемеленим конопляним сім’ям, і все! Насадка готова! На рибалці чіпляємо на гачок від 1 до 4 зернин, в залежності від того, яку рибу сподіваємося зловити.